24Через п'ять днів туди прикотив первосвященник Ананія з кількома старійшинами й одним спікером — якимсь Тертулом. Вони закинули намісникові свою пред'яву проти Павла. ²Коли його покликали, Тертул узявся наїжджати на нього з обвинуваченнями. Він такий: «Завдяки тобі ми живемо в повному мирі, а твоя передбачливість замутила для цього народу реформи —а ³це все ми на всі сто й усюди приймаємо з величезною вдячністю, найповажніший Феліксе. ⁴Але щоб більше тебе не грузити, прошу: будь ласкавий, послухай нас коротенько. ⁵Ми спалили, що цей чувак — справжня чума: він мутить бунти серед усіх юдеїв по всьому світу і є головним ватажком секти назарян.

⁶Він навіть намагався осквернити храм — тож ми його й скрутили.а

⁸Від нього ти сам, коли допитаєш, зможеш пробити все, у чому ми його обвинувачуємо».а ⁹Юдеї теж підключилися до атаки, заявляючи, що все так і є. ¹⁰Намісник кивнув Павлові, щоб той говорив, і Павло такий: «Я в темі, що ти вже багато років суддя для цього народу, тож захищаюся без напрягу. ¹¹Ти й сам можеш це пробити: минуло не більше дванадцяти днів, відколи я піднявся в Єрусалим поклонитися. ¹²І вони не засікли мене ні в храмі, щоб я з кимось перетирав чи піднімав купу народу, ні в синагогах, ні по місту.

¹³І пруфів того, у чому вони зараз мене звинувачують, вони тобі надати не можуть. ¹⁴Але одне я тобі визнаю: за тим Шляхом, який вони називають сектою, я саме так служу Богові наших батьків, вірячи в усе, що прописано в Законі та в Пророках, ¹⁵і маю надію на Бога — ту саму, на яку чекають і вони самі: що попереду буде воскресіння і праведних, і неправедних.а ¹⁶Тому я й сам пахаю над тим, щоб моє сумління завжди було без косяків перед Богом і людьми. ¹⁷Після кількох років я заявився сюди, щоб передати своєму народові пожертви для бідних і скласти приношення.

¹⁸Саме коли я цим займався, мене й застукали в храмі — уже очищеного, без купи народу й без жодного шухеру. А були там якісь юдеї з Азії — ¹⁹от їм і треба було б стояти перед тобою та пред'являти мені, якщо мають щось проти мене. ²⁰Або хай оці самі скажуть, яку провину вони на мене нарили, коли я стояв перед Синедріоном, ²¹хіба що оцю одну фразу, яку я викрикнув, стоячи серед них: „Через воскресіння мертвих мене сьогодні судять перед вами!“» ²²Але Фелікс, який доволі точно шарив у всьому, що стосується Шляху, поставив їх на паузу і кинув: «Коли прикотить тисячник Лисій, тоді й розрулю вашу справу».а

²³І наказав сотникові тримати Павла під вартою, але з послабленням режиму, і не блочити нікого з його корешів, хто захоче йому допомагати. ²⁴Через кілька днів Фелікс нарисувався зі своєю дружиною Друзиллою, яка була юдейкою, смикнув Павла до себе й послухав, що той розказує про віру в Христа Ісуса. ²⁵А коли Павло почав розкладати по поличках про праведність, самоконтроль і суд, який має прийти, Фелікса конкретно накрило страхом, і він видав: «На сьогодні досить, іди. Як випаде вільна хвилина, я тебе ще покличу». ²⁶Заодно він ще й надіявся, що Павло підкине йому бабла. Тому й частенько смикав його до себе та базарив із ним.а ²⁷Коли минуло два роки, на заміну Феліксу прийшов Порцій Фест. А Фелікс, щоб заробити собі плюсів у юдеїв, залишив Павла закутим.