26Агриппа такий до Павла: «Тобі дають слово — можеш говорити за себе». Тоді Павло простягнув руку й почав захищатися: 2«Царю Агриппо, я вважаю себе щасливчиком, що саме перед тобою сьогодні маю відбиватися від усього, що на мене вішають юдеї, 3тим паче що ти конкретно тямиш у всіх юдейських звичаях і розбірках. Тож прошу: вислухай мене терпляче. 4Як я жив змалку, від самого старту, серед свого народу та в Єрусалимі — це знають усі юдеї. 5Вони мене знають із давніх-давен і, якщо захочуть, можуть підтвердити: я жив як фарисей, за найхардкорнішою течією нашої релігії.
6І ось тепер я стою тут під судом через надію на обіцянку, яку Бог дав нашим предкам. 7Саме до її здійснення сподіваються добратися наші дванадцять племен, коли день і ніч служать, викладаючись на всі сто. І от через цю надію, царю, на мене й наїжджають юдеї. 8Чого це у вас вважається нереальним, що Бог воскрешає мертвих? 9Я й сам реально думав, що мені треба вагон усього зробити проти імені Ісуса Назарянина. 10Це я й робив у Єрусалимі: дістав добро від первосвященників і позапихав багатьох святих по в'язницях, а коли їх страчували, я кидав свій голос проти них.
11По всіх синагогах я часто їх карав і змушував хулити. Мене на них так бомбило, що я ганявся за ними аж до чужих міст. 12Ну і от, у цих справах я чесав до Дамаска з повноваженнями й дорученням від первосвященників, 13і посеред білого дня, царю, я побачив у дорозі світло з неба, яскравіше за сонце: воно засяяло навколо мене й тих, хто йшов зі мною. 14Ми всі попадали на землю, і я почув голос, який говорив до мене єврейською мовою: „Савле, Савле, чого ти Мене цькуєш? Тобі ж самому боляче хвицатися проти рожна“. 15А я такий: „Хто Ти, Господи?“ А Господь каже: „Я — Ісус, Якого ти переслідуєш.
16Але вставай і ставай на ноги, бо Я з'явився тобі саме для того, щоб призначити тебе Своїм помічником і свідком — і того, що ти вже побачив про Мене, і того, у чому Я ще тобі з'явлюся. 17Я витягуватиму тебе від твого народу й від язичників, до яких Я тебе посилаю, 18щоб відкрити їм очі, щоб вони зробили розворот від темряви до світла і з-під влади сатани до Бога, щоб отримали прощення гріхів і долю серед тих, хто освячений вірою в Мене“. 19Тож, царю Агриппо, я не заігнорив небесного видіння, 20а почав розповідати спершу тим, хто в Дамаску, потім в Єрусалимі, по всій Юдеї, а також язичникам, щоб вони покаялися й повернулися до Бога та робили діла, які тягнуть на покаяння.
21Через це юдеї й пов'язали мене в храмі та пробували прибити. 22Але Бог мене підтримав, і тому аж до сьогодні я стою тут і свідчу і простим людям, і великим шишкам, не кажучи нічого понад те, що пророки й Мойсей казали, що має статися: 23що Христос мусить страждати і що, ставши першим, хто воскрес із мертвих, Він звіщатиме світло і нашому народові, і язичникам». 24Коли він отак захищався, Фест на весь голос видав: «Павле, у тебе кукуха поїхала! Від такої купи вченості тобі вже дах зриває!» 25А Павло: «У мене з головою все норм, вельмишановний Фесте. Я кажу слова правди й повної адекватності.
26Цар у темі щодо цього, і з ним я говорю без фільтрів. Я впевнений, що нічого з цього він не пропустив, бо це ж не десь у кутку по-тихому сталося. 27Царю Агриппо, ти віриш пророкам? Я ж знаю, що віриш». 28А Агриппа до Павла: «Ти шо, отак на раз хочеш зробити з мене християнина?» 29А Павло: «Я б молився Богові, щоб — хай на раз, хай із довгим розгоном — не тільки ти, а й усі, хто мене сьогодні слухає, стали такими, як я, — тільки без оцих кайданів». 30Тут підвівся цар, а з ним намісник, Вереніка й уся тусовка, що сиділа з ними.
31Вони відійшли вбік і почали перетирати між собою: «Цей мужик не робить нічого такого, за що йому світить смерть чи кайдани». 32А Агриппа Фестові такий: «Цього чувака можна було б уже відпустити, якби він не апелював до кесаря».