4Короче, коли Ісус засік, що до фарисеїв дійшла інфа: мовляв, Ісус набирає й хрестить більше учнів, ніж Іван,а ²(хоча, чесно кажучи, хрестив не Сам Ісус, а Його учні), ³Він звалив з Юдеї й знову рвонув у Галилею. ⁴А шлях Йому лежав без варіантів через Самарію. ⁵Так Він прикотив до самарійського міста, яке звалося Сихар, неподалік ділянки, яку Яків віддав своєму синові Йосипу.

⁶Там був Яковів колодязь. Ісус, вимотаний дорогою, так і присів просто біля колодязя. Було десь близько шостої години. ⁷І тут підвалює жінка із Самарії набрати води. Ісус їй такий: «Дай Мені попити». ⁸Бо Його учні якраз відчалили в місто купити хавчика. ⁹Самарянка Йому: «Стоп, а як так? Ти ж юдей, а просиш попити в мене — самарянки?» Бо юдеї із самарянами не водяться. ¹⁰Ісус їй у відповідь: «Якби ти шарила, що таке дар Божий і Хто тобі каже: „Дай Мені попити“, — ти б сама попросила в Нього, і Він дав би тобі живої води».

¹¹Жінка Йому: «Пане, у Тебе ж навіть відра нема, а колодязь — капець який глибокий. То звідки в Тебе ця жива вода? ¹²Ти ж не хочеш сказати, що Ти крутіший за нашого батька Якова? Він дав нам цей колодязь, і сам із нього пив, і його сини, і його худоба». ¹³Ісус їй на це: «Кожен, хто п'є цю воду, знову захоче пити. ¹⁴А хто вип'є води, яку Я йому дам, той стопудово вже ніколи не захоче пити. Навпаки: вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом, що б'є ключем у вічне життя». ¹⁵Жінка до Нього: «Пане, дай мені цієї води, щоб мені більше не хотілося пити і не треба було тягатися сюди по воду».

¹⁶Він їй: «Іди, клич свого чоловіка — і назад сюди». ¹⁷Жінка Йому у відповідь: «Нема в мене чоловіка». Ісус їй: «В точку ти сказала: „Нема в мене чоловіка“, ¹⁸бо в тебе їх було п'ятеро, а той, з ким ти зараз, — не твій чоловік. Це ти по базі сказала». ¹⁹Жінка Йому: «Пане, до мене доходить, що Ти — пророк. ²⁰Наші батьки поклонялися на цій горі, а ви топите за те, що місце, де треба поклонятися, — в Єрусалимі».

²¹Ісус їй: «Повір Мені, жінко: надходить час, коли ви будете поклонятися Отцеві не на цій горі й не в Єрусалимі. ²²Ви поклоняєтеся тому, у чому ви не в темі, а ми поклоняємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. ²³Але надходить час — і він по факту вже тут, — коли справжні поклонники будуть поклонятися Отцеві в дусі й правді, бо Отець якраз таких і шукає — тих, хто Йому поклоняється. ²⁴Бог — Дух, і хто Йому поклоняється, той по-любому має поклонятися в дусі й правді». ²⁵Жінка Йому: «Я в курсі, що прийде Месія, Якого називають Христом. Коли Він прийде, то все нам розкаже».

²⁶Ісус їй: «Це Я — Той, Хто зараз із тобою говорить». ²⁷І тут якраз підтягнулися Його учні й були в шоці, що Він розмовляє з жінкою. Але ніхто так і не спитав: «Що Тобі треба?» чи «Чого Ти з нею базариш?» ²⁸Тоді жінка лишила свій глек, почесала в місто й каже людям: ²⁹«Го, гляньте на Людину, Яка розповіла мені все, що я наробила! Невже це Христос?» ³⁰Народ повалив із міста й посунув до Нього.

³¹А тим часом учні вмовляли Його: «Раббі, похавай!» ³²А Він їм: «У Мене є така хавка, про яку ви й гадки не маєте». ³³Учні давай перетирати між собою: «Та ну, невже хтось підігнав Йому хавчик?» ³⁴Ісус їм такий: «Моя хавка — це робити волю Того, Хто Мене послав, і довести Його справу до кінця. ³⁵Хіба ви не кажете: „Ще чотири місяці — і жнива“? Ось Я вам кажу: підніміть очі та позиріть на поля — вони вже білі, готові до жнив.

³⁶Той, хто жне, отримує свою зарплату й збирає врожай для вічного життя, щоб і той, хто сіє, і той, хто жне, разом кайфували. ³⁷Бо тут реально справджується приказка: „Один сіє, а інший жне“. ³⁸Я послав вас жати те, над чим ви не пахали: вкалували інші, а ви зайшли на все, що вони напрацювали». ³⁹З того міста багато самарян повірили в Нього через слово жінки, яка свідчила: «Він розповів мені все, що я наробила». ⁴⁰Тож коли самаряни підвалили до Нього, вони почали просити Його вписатися в них. І Він зависнув там на два дні.

⁴¹І через Його слово повірило ще в рази більше народу. ⁴²А жінці вони казали: «Ми вже віримо не через твої балачки: ми самі почули й знаємо, що Він реально Спаситель світу».а ⁴³Після тих двох днів Він двинув звідти в Галилею. ⁴⁴Бо Сам Ісус свідчив, що пророк у себе на районі респекту не має. ⁴⁵Тож коли Він прикотив у Галилею, галилеяни прийняли Його, бо бачили все, що Він зробив у Єрусалимі на святі, — вони ж і самі ганяли на те свято.

⁴⁶Отже, Він знову зарулив у Кану Галилейську, де перетворив воду на вино. А був там один мужик із царських посадовців, у якого в Капернаумі хворів син. ⁴⁷Коли він почув, що Ісус повернувся з Юдеї в Галилею, то гайнув до Нього й давай упрошувати, щоб Той спустився й вилікував його сина, бо син був уже на волосині від смерті. ⁴⁸Ісус до нього: «Поки не побачите знаків і див, ви нізащо не повірите». ⁴⁹Посадовець Йому: «Пане, ну спустися, поки мій малий не помер!» ⁵⁰Ісус йому: «Іди, твій син живий». Чоловік повірив слову, яке сказав йому Ісус, і подався в дорогу.

⁵¹Він ще спускався, коли його раби вийшли йому назустріч із новиною: його пацан живий. ⁵²Він почав розпитувати їх, о котрій годині малого попустило. Ті йому: «Учора о сьомій годині жар його відпустив». ⁵³Тоді батько допетрав, що це була якраз та година, коли Ісус сказав йому: «Твій син живий». І повірив він сам і вся його хата. ⁵⁴Це був уже другий знак, який Ісус зробив, коли повернувся з Юдеї в Галилею.