6Після цього Ісус звалив на той бік Галилейського моря — Тиверіадського. ²А за Ним тягнулася купа народу, бо бачили знаки, які Він робив над хворими. ³Ісус піднявся на гору й засів там зі Своїми учнями. ⁴А на носі була Пасха — юдейське свято. ⁵Тут Ісус підняв очі, бачить — до Нього суне купа народу, і Він до Пилипа: «Де б нам купити хліба, щоб усі ці люди похавали?»

⁶Це Він казав, щоб протестити його, бо Сам уже знав, що збирається зробити. ⁷Пилип Йому у відповідь: «Та тут і хліба на двісті динаріїв не вистачить, щоб кожному хоч трохи перепало». ⁸І тут один із Його учнів, Андрій, брат Симона Петра, підкидає Йому: ⁹«Тут є один малий, у нього п'ять ячмінних хлібів і дві рибки. Але шо це на таку ораву?» ¹⁰Ісус каже: «Скажіть людям, хай вмощуються». А трави в тому місці було навалом. Тож мужики повсідалися — їх було десь п'ять тисяч.

¹¹Тоді Ісус узяв хліби, подякував і роздав тим, хто сидів; так само й рибу — скільки душа бажала. ¹²Коли всі наїлися від пуза, Він каже Своїм учням: «Позбирайте шматки, що лишилися, щоб нічого не пропало дарма». ¹³Вони позбирали й напхали дванадцять кошиків шматками від п'яти ячмінних хлібів — це те, що лишилося після тих, хто їв. ¹⁴Люди, побачивши, який знак Він зробив, почали гомоніти: «Це реально той Пророк, Який має прийти у світ!» ¹⁵А Ісус розкусив, що вони от-от прийдуть і силоміць потягнуть Його, щоб зробити царем, тож знову злиняв на гору — Сам один.

¹⁶Як завечоріло, Його учні почесали вниз до моря, ¹⁷застрибнули в човен і рушили на той бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус до них іще не підвалив. ¹⁸А море конкретно розштормилося, бо дув лютий вітер. ¹⁹Відгребли вони десь двадцять п'ять чи тридцять стадій — і тут зирять: Ісус іде по морю й наближається до човна. І їм стало жесть як стрьомно. ²⁰А Він їм: «Це Я. Не шугайтеся».

²¹Тож вони захотіли забрати Його в човен — і човен на раз опинився біля берега, куди вони тримали курс. ²²Наступного дня тусовка, що стояла на тому березі моря, засікла, що там не було іншого човника, крім одного, і що Ісус не сідав у човен разом зі Своїми учнями, — учні відчалили самі. ²³Але з Тиверіади підгребли інші човники — неподалік місця, де всі хавали хліб після того, як Господь подякував.а ²⁴Тож коли народ побачив, що ні Ісуса, ні Його учнів там нема, вони й самі загрузилися в човники та рвонули до Капернаума шукати Ісуса. ²⁵Знайшли вони Його на тому боці моря й такі: «Раббі, а Ти коли сюди підтягнувся?»

²⁶Ісус їм у відповідь: «Щиру правду кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили знаки, а тому, що поїли хліба й набили пузо. ²⁷Не пашіть заради їжі, що зникає, а заради їжі, яка лишається на вічне життя, — її дасть вам Син Людський, бо саме на Ньому Отець, Бог, поставив Свою печать». ²⁸Тоді вони Йому: «Шо нам робити, щоб виконувати Божі справи?» ²⁹Ісус їм на це: «Ось вам Божа справа — щоб ви вірили в Того, Кого Він послав». ³⁰А вони Йому: «А який знак Ти зробиш, щоб ми зирнули й повірили Тобі? Що Ти такого утнеш?

³¹Наші предки їли манну в пустелі, як написано: „Хліб із неба Він дав їм їсти“». ³²Ісус їм: «Щиру правду кажу вам: це не Мойсей підігнав вам хліб із неба — це Мій Отець дає вам справжній хліб із неба. ³³Бо Божий хліб — це Той, Хто сходить із неба й дає світові життя». ³⁴Тоді вони Йому: «Пане, підганяй нам цей хліб стабільно!» ³⁵Ісус їм: «Я — хліб життя. Хто приходить до Мене, той точно не сидітиме голодним, і хто вірить у Мене, того вже ніколи не мучитиме спрага.

³⁶Але Я ж вам казав: ви Мене й бачили — і все одно не вірите. ³⁷Усе, що дає Мені Отець, прийде до Мене, і того, хто приходить до Мене, Я нізащо не виставлю за двері, ³⁸бо Я спустився з неба не для того, щоб робити те, чого хочу Я, а щоб виконувати волю Того, Хто Мене послав. ³⁹А воля Того, Хто Мене послав, ось яка: щоб з усього, що Він Мені дав, Я нічого не втратив, а воскресив це в останній день. ⁴⁰Бо воля Мого Отця така: щоб кожен, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя, — і Я воскрешу його в останній день».

⁴¹Тоді юдеї почали бухтіти на Нього, бо Він сказав: «Я — хліб, що зійшов із неба». ⁴²Вони торочили: «Хіба це не Ісус, син Йосипа, чиїх батю й маму ми знаємо? То як це Він тепер заявляє: „Я спустився з неба“?» ⁴³Ісус їм у відповідь: «Годі вам бухтіти між собою. ⁴⁴Ніхто не може прийти до Мене, якщо його не притягне Отець, Який Мене послав, — і Я воскрешу його в останній день. ⁴⁵У пророків написано: „І всі будуть навчені Богом“. Кожен, хто почув від Отця й засвоїв урок, приходить до Мене.

⁴⁶Це не означає, що хтось бачив Отця: Отця бачив тільки Той, Хто від Бога. ⁴⁷Щиру правду кажу вам: хто вірить, той має вічне життя.а ⁴⁸Я — хліб життя. ⁴⁹Ваші предки їли манну в пустелі — і повмирали. ⁵⁰А це — хліб, що сходить із неба, щоб той, хто з нього поїсть, не помер.

⁵¹Я — живий хліб, що зійшов із неба. Хто поїсть цього хліба, житиме навіки. А хліб, який Я дам, — це Моє тіло за життя світу». ⁵²Тут юдеї зчепилися між собою: «Як оцей може дати нам їсти Своє тіло?» ⁵³Ісус їм: «Щиру правду кажу вам: якщо не їстимете тіла Сина Людського й не питимете Його крові, то не матимете в собі життя. ⁵⁴Хто їсть Моє тіло й п'є Мою кров, має вічне життя, і Я воскрешу його в останній день. ⁵⁵Бо Моє тіло — справжня їжа, а Моя кров — справжнє питво.

⁵⁶Хто їсть Моє тіло й п'є Мою кров, той перебуває в Мені, а Я — в ньому. ⁵⁷Як Мене послав живий Отець і Я живу завдяки Отцеві, так і той, хто їсть Мене, житиме завдяки Мені. ⁵⁸Ось він — хліб, що зійшов із неба. Не такий, як той, що їли батьки й повмирали: хто їсть цей хліб, житиме навіки». ⁵⁹Усе це Він казав, навчаючи в синагозі в Капернаумі. ⁶⁰Багато хто з Його учнів, почувши це, такі: «Це слово — жесть! Хто взагалі може таке слухати?»

⁶¹А Ісус і Сам знав, що Його учні через це бурчать, тож каже їм: «Вас це вибиває з колії? ⁶²А якщо побачите, як Син Людський піднімається туди, де Він був раніше? ⁶³Дух — ось Хто дає життя, а від плоті — нуль користі. Слова, які Я вам сказав, — це дух і життя. ⁶⁴Але серед вас є такі, що не вірять». Бо Ісус від самого початку знав, хто ті, що не вірять, і хто Його здасть. ⁶⁵І Він казав: «Ось чому Я вам і говорив, що ніхто не може прийти до Мене, якщо це не дано йому від Отця».

⁶⁶Після цього багато хто з Його учнів дав задню й більше з Ним не ходив. ⁶⁷Тоді Ісус каже дванадцятьом: «А ви ж теж не збираєтеся звалити?» ⁶⁸Симон Петро Йому: «Господи, та до кого нам чесати? У Тебе слова вічного життя, ⁶⁹а ми повірили й чітко знаємо, що Ти — Святий Божий».а ⁷⁰Ісус їм у відповідь: «Хіба не Я вибрав вас, дванадцятьох? А один із вас — диявол».

⁷¹Це Він мав на увазі Юду, сина Симона Іскаріота: бо саме він, один із дванадцятьох, збирався Його здати.