Євангеліє від Івана

Від Івана 8

Немає в найдавніших рукописах

1[А Ісус почесав на Оливну гору.] 2[А рано-вранці Він знову підтягнувся до храму, і весь народ валив до Нього; Він сів і навчав їх.] 3[І тут учителі Закону й фарисеї притягують жінку, яку спалили на перелюбі, ставлять її посередині] 4[і кажуть Йому: «Учителю, цю жінку спіймали прямо на гарячому — на перелюбі.] 5[А Мойсей у Законі наказав нам таких забивати камінням. А Ти шо скажеш?»] 6[Це вони казали, кидаючи Йому байт, щоб мати на Нього компромат для звинувачення. А Ісус нахилився й почав писати пальцем по землі.] 7[А коли вони не відчіплювалися й далі засипали Його питаннями, Він випростався і такий до них: «Хто з вас без гріха — нехай перший кине в неї камінь».] 8[І знову нахилився донизу й писав по землі.] 9[А вони, почувши це, почали звалювати один за одним, першими — старші, і Він лишився сам — і жінка, що стояла посередині.] 10[Ісус випростався й каже їй: «Жінко, а де ж вони? Ніхто тебе не засудив?»] 11[Вона така: «Ніхто, пане». А Ісус: «І Я тебе не засуджую. Іди — і відтепер більше не гріши».]

12Ісус знову заговорив до них: «Я — світло світу. Хто йде за Мною, той стовідсотково не ходитиме в темряві, а матиме світло життя». 13Фарисеї такі до Нього: «Ти Сам про Себе свідчиш — Твоє свідчення не катить». 14Ісус їм у відповідь: «Навіть якщо Я Сам про Себе свідчу, Моє свідчення правдиве, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду. А ви не в темі, ні звідки Я приходжу, ні куди йду. 15Ви судите за людськими мірками, а Я нікого не суджу. 16А навіть якщо Я суджу, Мій суд — справжній, бо Я тут не соло: Я і Отець, Який Мене послав.

17Та й у вашому ж Законі прописано, що свідчення двох людей — катить. 18Ось Я свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Який Мене послав». 19Тоді вони Йому: «А де Він, Твій Отець?» Ісус відповів: «Ви ж ні Мене не знаєте, ні Мого Отця. Якби ви знали Мене, то знали б і Мого Отця». 20Усе це Він видав у скарбниці, коли навчав у храмі, — і ніхто Його не скрутив, бо Його година ще не настала. 21І знову Він їм каже: «Я йду, і ви шукатимете Мене, і помрете у своєму гріху. Куди Я йду, туди вам вхід закритий».

22Тоді юдеї почали перетирати: «Він що, зібрався Сам Себе порішити? Бо каже: „Куди Я йду, туди вам не прийти“». 23А Він їм казав: «Ви — знизу, а Я — згори. Ви — з цього світу, а Я — не з цього світу. 24Ось чому Я вам і сказав, що ви помрете у своїх гріхах: бо якщо не повірите, що Я є, — так і помрете у своїх гріхах». 25Тоді вони Йому: «Та хто Ти взагалі такий?» Ісус їм: «Саме те, що Я вам із самого старту й кажу. 26Про вас у Мене купа всього, що сказати й за що судити. Але Той, Хто Мене послав, — правдивий, і Я транслюю світові те, що почув від Нього».

27Вони не допетрали, що Він говорив їм про Отця. 28Тож Ісус сказав їм: «Коли ви піднесете Сина Людського, тоді до вас дійде, що Я є і що Я нічого не роблю Сам від Себе, а говорю те, чого Мене навчив Отець. 29І Той, Хто Мене послав, — зі Мною. Він не кинув Мене самого, бо Я стабільно роблю те, що Йому до вподоби». 30Поки Він це викладав, чимало людей повірило в Нього. 31Тож Ісус сказав юдеям, які повірили в Нього: «Якщо ви триматиметеся Мого слова, то ви реально Мої учні, 32і пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними».

33Вони Йому: «Ми — нащадки Авраама і ніколи ні в кого не були рабами. З якого дива Ти кажеш: „Ви станете вільними“?» 34Ісус їм на це: «Щиру правду кажу вам: кожен, хто чинить гріх, — раб гріха. 35А раб у хаті не навіки, син же лишається там навіки. 36Тож якщо Син вас визволить, ви будете вільні по факту. 37Я знаю, що ви нащадки Авраама, але ви шукаєте, як Мене вбити, бо Моє слово у вас не заходить.

38Я говорю те, що бачив у Отця, а ви робите те, що наслухалися від батька». 39Вони Йому у відповідь: «Наш батя — Авраам!» Ісус їм: «Якби ви були дітьми Авраама, то робили б те, що робив Авраам. 40А зараз ви хочете Мене прибрати — людину, що донесла вам правду, яку Я почув від Бога. Авраам такого не робив. 41Ви робите те саме, що й ваш батько». Вони Йому: «Ми не нагуляні! У нас один Отець — Бог». 42Ісус їм: «Якби Бог був вашим Отцем, ви б любили Мене, бо Я вийшов від Бога — і ось Я тут. Я ж прийшов не Сам від Себе, а Він Мене послав.

43Чого ви не вкурюєте, про що Я говорю? Бо ви не здатні слухати Моє слово. 44Ваш батько — диявол, і ви хочете виконувати хотілки свого батька. Він від самого початку був убивцею і не встояв в істині, бо істини в ньому немає. Коли він гонить фейк, то говорить своє, рідне, бо він брехун і батько брехні. 45А Я кажу правду — і саме тому ви Мені не вірите. 46Хто з вас має пруфи, що на Мені є гріх? Якщо ж Я кажу правду, то чому ви Мені не вірите? 47Хто від Бога, той слухає Божі слова. Тому ви й не слухаєте: ви не від Бога».

48Юдеї на це: «Хіба ми не по базі кажемо, що Ти самарянин і в Тобі сидить демон?» 49Ісус відповів: «У Мені демона немає: Я шаную Свого Отця, а ви Мене шеймите. 50Я ж не женуся за Своєю славою — є Той, Хто її шукає і Хто судить. 51Щиру правду кажу вам: якщо хтось триматиметься Мого слова, той смерті не побачить повік». 52Юдеї Йому: «Ну все, тепер нам ясно, що в Тобі демон. Авраам помер, і пророки теж, а Ти кажеш: „Якщо хтось триматиметься Мого слова, той повік не скуштує смерті“.

53Хіба Ти крутіший за нашого батька Авраама, який помер? І пророки повмирали. За кого Ти Себе маєш?» 54Ісус відповів: «Якщо Я Сам Себе прославляю, Моя слава — нуль. Мене прославляє Мій Отець, про Якого ви кажете: „Він наш Бог“. 55А ви Його й близько не знаєте, Я ж Його знаю. І якби Я сказав, що не знаю Його, то був би таким самим брехуном, як ви. Але Я знаю Його і тримаюся Його слова. 56Авраам, ваш батько, кайфував від того, що побачить Мій день; і він побачив — і зрадів». 57Тоді юдеї до Нього: «Тобі ще й п'ятдесяти немає, а Ти, виходить, Авраама бачив?»

58Ісус їм: «Щиру правду кажу вам: перш ніж Авраам з'явився на світ, Я є». 59Тоді вони похапали каміння, щоб жбурнути в Нього. Але Ісус сховався і вибрався з храму.