10Короче, після цього Господь назначив ще сімдесят двох інших і відправив їх по двоє попереду Себе в кожне місто й місце, куди Він Сам збирався підтягнутися.а ²Він їм такий: «Урожай величезний, а тих, хто пахатиме, — кіт наплакав. Тож просіть Господа жнив, щоб Він кинув працівників на Свої жнива. ³Го! Зацініть: Я посилаю вас, як ягнят посеред вовків. ⁴Не тягайте з собою ні гаманця, ні торби, ні сандаль і по дорозі нікому не махайте „привіт“. ⁵Коли заходите в якийсь дім, перше, що кажете: „Мир цьому дому!“

⁶І якщо там буде син миру, ваш мир на ньому й спочине. А якщо ні — ну, він просто вернеться до вас. ⁷Зависайте в тому самому домі, хавайте й пийте те, що в них є, бо працівник заслуговує на свою зарплату. Не скачіть із хати в хату. ⁸А як заходите в якесь місто і вас там нормально приймають — точіть те, що вам поставлять, ⁹і зцілюйте там хворих, і кажіть їм: „Царство Боже підійшло до вас упритул“. ¹⁰А як зайдете в якесь місто, а вас там відшивають, — виходьте на його вулиці й скажіть: ¹¹„Навіть пилюку з вашого міста, що поприлипала нам до ніг, ми обтрушуємо й лишаємо вам. Але от що зарубайте собі на носі: Царство Боже підійшло близько“.

¹²Кажу вам: Содом у той день легше відбудеться, ніж те місто. ¹³Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі й Сидоні сталися ті чудеса, що сталися у вас, вони давним-давно покаялися б, сидячи в мішковині й попелі. ¹⁴Але на суді Тиру й Сидону прилетить менше, ніж вам. ¹⁵А ти, Капернауме, що, думаєш, тебе піднімуть аж до неба? Ні, до царства мертвих скотишся! ¹⁶Хто вас слухає — той по факту слухає Мене; хто вас відкидає — відкидає Мене; а хто відкидає Мене — відкидає Того, Хто Мене послав».

¹⁷Сімдесят двоє повернулися на позитиві й такі: «Господи, прикинь, навіть демони нам підкоряються завдяки Твоєму імені!» ¹⁸Він їм такий: «Я бачив, як сатана блискавкою гепнувся з неба. ¹⁹Глядіть: Я дав вам владу топтати змій і скорпіонів і всю силу ворога, і ніщо вам ну зовсім ніяк не зашкодить. ²⁰Але не тіштеся тим, що духи вам підкоряються, а кайфуйте від того, що ваші імена вписані на небесах». ²¹Тієї ж години Його накрило радістю у Святому Дусі, і Він такий: «Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти сховав це від мудрих і тямущих, а малечі — відкрив. Так, Отче, бо саме так Тобі було до вподоби.а

²²Мій Отець передав Мені все. І ніхто не знає, хто такий Син, крім Отця, і хто такий Отець, крім Сина і того, кому Син захоче Його відкрити».а ²³І, розвернувшись до учнів, Він їм тет-а-тет такий: «Щасливі очі, які бачать те, що бачите ви! ²⁴Бо кажу вам: купа пророків і царів хотіли побачити те, що бачите ви, — і не побачили, і почути те, що чуєте ви, — і не почули». ²⁵І тут підводиться один знавець Закону, щоб закинути Йому байт, і такий: «Учителю, що мені зробити, щоб успадкувати вічне життя?» ²⁶А Він йому: «А що написано в Законі? Як ти це зчитуєш?»

²⁷Той у відповідь: «Люби Господа, свого Бога, всім своїм серцем, усією своєю душею, усією своєю силою і всім своїм розумом, а свого ближнього — як самого себе». ²⁸Він йому такий: «В точку відповів. Це роби — і житимеш». ²⁹Але той, бажаючи себе виправдати, видає Ісусові: «А хто тоді мій ближній?» ³⁰Ісус підхопив тему: «Один чоловік спускався з Єрусалима в Єрихон і нарвався на бандитів. Ті здерли з нього одяг, віддубасили його й звалили, лишивши напівмертвим. ³¹Чисто випадково тією ж дорогою спускався один священник; побачив його — і перейшов на інший бік та почесав далі.

³²Так само й левит: дійшов до того місця, зирнув — і теж обійшов по тому боці. ³³А один самарянин, що був у дорозі, натрапив на нього, побачив — і в нього серце аж стиснулося від жалю. ³⁴Він підійшов, перев'язав йому рани, поливаючи їх олією й вином, посадив його на свою в'ючну тварину, довіз до заїжджого двору й упрягся його доглядати. ³⁵А наступного дня дістав два денарії, скинув їх господареві заїжджого двору й такий: „Доглянь за ним, а якщо витратиш більше, я на зворотному шляху тобі все покрию“.а ³⁶Як тобі здається, хто з цих трьох реально став ближнім тому, хто нарвався на бандитів?»

³⁷Той такий: «Той, хто проявив до нього милосердя». А Ісус йому: «Ну то йди — і ти роби так само». ³⁸Поки вони були в дорозі, Він зайшов в одне село, і одна жінка на ім'я Марта вписала Його до себе в гості. ³⁹У неї була сестра, яку звали Марія. Вона присіла біля ніг Господа й залипала, слухаючи Його слово. ⁴⁰А Марта закрутилася в запарі з купою справ, щоб усіх обслужити. Вона підійшла й така: «Господи, Тобі що, все одно, що моя сестра кинула мене саму все тягнути? Скажи їй, хай мені допоможе!» ⁴¹Господь їй у відповідь: «Марто, Марто, ти паришся й метушишся через вагон усього,а ⁴²а потрібне лише одне. Марія вибрала класну частку — і її в неї не відберуть».а