11Короче, якось Він молився в одному місці. Щойно Він закінчив, один з Його учнів такий до Нього: «Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів». ²Він їм каже: «Коли молитеся, кажіть: „Отче, нехай святиться Твоє ім'я; нехай прийде Твоє Царство;а ³наш хліб на кожен день давай нам день у день; ⁴і прости нам наші гріхи, бо й ми самі прощаємо кожному, хто нам винен; і не введи нас у спокусу“».а ⁵І Він їм: «Ось хтось із вас має кента — і опівночі чеше до нього й каже: „Братан, позич мені три хліби, ⁶бо до мене з дороги прикотив мій кореш, а мені нема що йому подати похавати“.

⁷А той зсередини йому у відповідь: „Не грузи мене! Двері вже закриті, мої малі зі мною в ліжку — не можу я встати й щось тобі дати“. ⁸Кажу вам: навіть якщо він не встане й не дасть йому через те, що той його друг, то через його нахабну настирливість таки підірветься й дасть йому, скільки там йому треба. ⁹І Я вам кажу: просіть — і вам дадуть; шукайте — і знайдете; стукайте — і вам відчинять. ¹⁰Бо кожен, хто просить, отримує, хто шукає — знаходить, а тому, хто стукає, відчинять. ¹¹Ну хто з вас такий батя, що коли син попросить рибу, то замість риби підсуне йому змію?а

¹²Або коли попросить яйце — втюхає йому скорпіона? ¹³Тож якщо ви, будучи злими, вмієте дарувати своїм мелким класні подарунки, то наскільки ж більше Отець із неба дасть Святого Духа тим, хто Його просить!» ¹⁴І ось Він виганяв демона, а той був німий. Тільки-но демон вийшов, німий заговорив — і купа народу була в шоці. ¹⁵Але дехто з них ляпнув: «Та Він виганяє демонів Вельзевулом, паханом демонів!» ¹⁶А інші, беручи Його на слабо, вимагали від Нього знак із неба.

¹⁷А Він, знаючи їхні думки, видав їм: «Будь-яке царство, що розкололося саме проти себе, — капут; і дім, що йде на дім, валиться. ¹⁸Якщо ж і сатана розколовся сам проти себе, то як протягне його царство? Бо ви кажете, що Я виганяю демонів Вельзевулом. ¹⁹Ну а якщо Я виганяю демонів Вельзевулом, то ваші сини — ким вони їх виганяють? Тож вони самі будуть вашими суддями. ²⁰А якщо Я Божим пальцем виганяю демонів, то Царство Боже вже нагрянуло до вас. ²¹Коли імбовий силач у повному обвісі стереже свій двір, його добро в безпеці.

²²Але коли на нього налетить хтось ще потужніший за нього й розмаже його, то забере всю його амуніцію, на яку той надіявся, і роздасть відібране в нього як трофеї. ²³Хто не в Моїй команді, той проти Мене; і хто не збирає разом зі Мною, той розкидає. ²⁴Коли нечистий дух виходить із людини, він петляє безводними місцями й шукає чілу, а не знайшовши, такий: „Повернуся у свою хату, звідки вийшов“. ²⁵Приходить — а там усе виметено й наведено марафет. ²⁶Тоді він іде й підтягує ще сімох духів, зліших за себе, — вони заходять і заселяються там на ПМЖ. І фінал у того чувака виходить гірший, ніж старт».

²⁷Коли Він це говорив, якась жінка з народу як гукне до Нього: «Щасливе те лоно, що Тебе виносило, і груди, які Ти смоктав!» ²⁸А Він на це: «Ні, радше щасливі ті, хто слухає Боже слово й тримається його!» ²⁹Коли народу набивалося все більше, Він почав: «Це покоління — зле покоління. Воно ганяється за знаком, але знаку йому не дадуть, хіба що знак Йони.а ³⁰Бо як Йона став знаком для ніневитян, так і Син Людський буде знаком для цього покоління. ³¹Цариця Півдня встане на суді разом з людьми цього покоління й засудить їх, бо вона прикотила з самого краю землі, щоб заслухати Соломонову мудрість, — а тут дещо більше, ніж Соломон!

³²Ніневитяни встануть на суді разом із цим поколінням і засудять його, бо вони покаялися через проповідь Йони, — а тут дещо більше, ніж Йона! ³³Ніхто, запаливши світильник, не запихає його в підвал чи під посудину-мірку, а ставить на підставку, щоб ті, хто заходить, бачили світло. ³⁴Твоє око — світильник тіла. Коли твоє око чисте, то й усе тіло твоє в світлі; а коли воно гниле, то й тіло твоє в темряві. ³⁵Тож зир уважно, щоб світло, яке в тобі, не виявилося темрявою. ³⁶Отже, якщо все твоє тіло в світлі й нема в ньому жодного темного закутка, воно буде світлим повністю — як тоді, коли світильник осяює тебе своїм сяйвом».

³⁷Коли Він це сказав, якийсь фарисей кличе Його похавати в себе. Він зайшов і вмостився за столом. ³⁸А фарисей як побачив, конкретно здивувався, що Він перед обідом спершу не обмився. ³⁹А Господь йому: «Ось ви, фарисеї, зовні чашу й миску надраюєте, а всередині ви по вінця напхані грабунком і злом. ⁴⁰Нерозумні! Хіба Той, Хто зробив зовнішнє, не зробив і внутрішнє? ⁴¹Краще те, що всередині, задонатьте як милостиню — і от, усе у вас чисте.

⁴²Але горе вам, фарисеям: ви відстібуєте десятину з м'яти, рути й усякої городини, а на справедливість і Божу любов забиваєте! Оце треба було робити, і того не закидати.а ⁴³Горе вам, фарисеям: ви кайфуєте від козирних місць у синагогах і від того, як вас вітають на базарах. ⁴⁴Горе вам: ви як непомітні могили — люди ходять по них і не в темі».а ⁴⁵І тут один зі знавців Закону Йому відповідає: «Учителю, кажучи таке, Ти й по нас проїжджаєшся». ⁴⁶А Він: «І вам, знавцям Закону, горе: ви звалюєте на людей непідйомні вантажі, а самі навіть одним пальцем до тих вантажів не доторкаєтеся.

⁴⁷Горе вам: ви відгрохуєте гробниці пророкам, а ваші ж предки їх повбивали. ⁴⁸Тож ви свідки й ставите лайк справам своїх предків: вони їх повбивали, а ви будуєте.а ⁴⁹Тому й Божа Мудрість сказала: „Пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них вони повбивають і цькуватимуть“,а ⁵⁰щоб цьому поколінню виставили рахунок за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, ⁵¹від крові Авеля аж до крові Захарії, що загинув між жертовником і храмом. Так, кажу вам: цей рахунок пред'являть саме цьому поколінню.

⁵²Горе вам, знавцям Закону: ви заграбастали ключ від знання! Самі не зайшли й тим, хто заходив, перекрили вхід». ⁵³Коли Він звідти вийшов, учителі Закону й фарисеї почали жорстко на Нього насідати й засипати питаннями про все підряд,а ⁵⁴влаштувавши на Нього засідку, щоб спалити Його на якомусь слові з Його ж вуст.а