9Він скликав Дванадцятьох докупи й видав їм силу та владу над усіма демонами — і лікувати хвороби. ²І відправив їх проголошувати Царство Боже й ставити хворих на ноги. ³Він їм каже: «У дорогу нічого не тягніть: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні бабок, і по дві туніки на брата теж не майте. ⁴І в яку хату зайдете — там і зависайте, і звідти вже вирушайте. ⁵А хто вас відшиє — виходячи з того міста, струсіть пил зі своїх ніг як пруф проти них».

⁶Вони рушили й петляли від села до села: звіщали Добру Новину і всюди зцілювали. ⁷А Ірод-тетрарх прочув про все, що там коїлося, і був у повних непонятках, бо дехто казав, що Іван воскрес із мертвих, ⁸інші — що з'явився Ілля, а ще інші — що воскрес хтось із олдскульних пророків. ⁹А Ірод такий: «Івану я сам голову зніс. То хто ж Цей, про Якого я чую таке?» І все шукав, як би Його побачити. ¹⁰Апостоли повернулися й розклали Йому по поличках усе, що зробили. А Він прихопив їх і звалив із ними без зайвих очей у місто, що зветься Віфсаїда.а

¹¹Але купа народу це пронюхала й рвонула за Ним. А Він тепло їх прийняв, розповідав їм про Царство Боже, а тих, кому треба було зцілення, лікував. ¹²День уже хилився до вечора. Дванадцятеро підвалили до Нього й кажуть: «Розпусти народ, хай чешуть по навколишніх селах і хуторах — знайдуть, де переночувати й чим підхарчитися, бо ми тут у глушині». ¹³А Він їм: «Ви самі дайте їм поїсти». Вони у відповідь: «Та в нас нема нічого, крім п'яти хлібів і двох риб. Хіба що нам самим піти й накупити хавки на всю цю тусовку». ¹⁴А там було десь п'ять тисяч мужиків. Він каже Своїм учням: «Розсадіть їх компаніями десь по п'ятдесят». ¹⁵Вони так і зробили — розсадили всіх до одного.

¹⁶Він узяв п'ять хлібів і дві риби, глянув на небо, благословив їх, розламав і давав учням, щоб ті розкладали перед народом. ¹⁷І всі заточили й наїлися від пуза, а з того, що їм лишилося, назбирали дванадцять кошиків шматків. ¹⁸Якось, коли Він молився на самоті, з Ним були учні, і Він їх спитав: «Що там народ базарить — хто Я?» ¹⁹Вони відповідають: «Іван Хреститель; інші — Ілля; а ще інші — що воскрес хтось із стародавніх пророків». ²⁰А Він їм: «А ви що скажете — хто Я?» Петро видав: «Христос Божий».

²¹А Він суворо їх попередив і наказав нікому про це не пробовкатися, ²²і сказав: «Синові Людському треба багато витерпіти, бути забракованим старійшинами, первосвященниками й учителями Закону, бути вбитим і на третій день воскреснути». ²³А всім Він казав: «Хто хоче йти за Мною — хай зречеться себе, щодня бере свій хрест і йде за Мною. ²⁴Бо хто захоче врятувати своє життя, той його профукає; а хто втратить своє життя заради Мене, той його врятує. ²⁵Бо яка людині з того вигода, якщо вона загребе собі весь світ, а себе саму згубить або залишиться в мінусі?

²⁶Бо кому буде соромно за Мене й за Мої слова, за того й Синові Людському буде соромно, коли Він прийде у Своїй славі, і в славі Отця, і святих ангелів. ²⁷Кажу вам чесно: деякі з тих, хто тут стоїть, точно не відкинуться, поки не побачать Царства Божого». ²⁸Десь через вісім днів після цих слів Він узяв Петра, Івана та Якова й рушив на гору помолитися. ²⁹І поки Він молився, Його обличчя стало зовсім іншим, а Його прикид — сліпучо-білим, аж сяяв, як блискавка. ³⁰І тут, прикинь, двоє чоловіків перетирали з Ним — це були Мойсей та Ілля.

³¹Вони з'явилися у славі й говорили про Його відхід, який Він мав довести до кінця в Єрусалимі. ³²А Петра й тих, хто був із ним, конкретно рубав сон. Та вони прочумалися й побачили Його славу і двох чоловіків, що стояли поруч із Ним. ³³І коли ті вже відходили від Нього, Петро каже Ісусові: «Наставнику, як топово, що ми тут! Го поставимо три намети: один Тобі, один Мойсеєві й один Іллі». Він сам не шарив, що каже. ³⁴Поки він це казав, з'явилася хмара й накрила їх своєю тінню. І коли вони опинилися в хмарі, їм стало реально стрьомно. ³⁵І з хмари пролунав голос: «Це Мій Син, Мій Обраний, — Його слухайте!»а

³⁶І щойно голос пролунав, Ісус опинився сам. А вони тримали язик за зубами й нікому в ті дні ні слова не пискнули з того, що бачили. ³⁷Наступного дня, коли вони спустилися з гори, назустріч Йому вивалила величезна купа народу. ³⁸І тут один мужик із народу як заволає: «Учителю, благаю Тебе, глянь на мого сина, бо він у мене один-єдиний! ³⁹Дух його хапає — і він раптом зривається на крик; а дух ламає його в судомах, аж піна з рота, і ледве-ледве від нього відчіплюється, залишаючи геть розбитим. ⁴⁰Я благав Твоїх учнів вигнати його, але вони зафейлили».

⁴¹Ісус такий: «О покоління без віри й перекручене! Скільки ще Мені бути з вами й вас терпіти? Тягни сюди свого сина». ⁴²Ще поки малий підходив, демон гепнув його об землю й затряс у судомах. Але Ісус жорстко присадив нечистого духа, вилікував пацана й віддав його баті. ⁴³І всі були в шоці від Божої величі. І поки всі ще не могли отямитися від усього, що Він робив, Він сказав Своїм учням: ⁴⁴«Зарубайте собі на носі ці слова: Сина Людського от-от здадуть у руки людей». ⁴⁵Але до них не доходило, про що це: від них це було приховано, щоб вони цього не допетрали. І вони шугалися спитати Його про це.

⁴⁶І тут між ними пішла терка: хто з них крутіший. ⁴⁷Але Ісус, знаючи, які думки крутяться в їхніх серцях, узяв дитину й поставив біля Себе ⁴⁸і каже їм: «Хто прийме цю дитину в Моє ім'я, той приймає Мене; а хто приймає Мене, той приймає Того, Хто Мене послав. Бо хто серед вас усіх найменший — той і є великий».а ⁴⁹Іван озвався: «Наставнику, ми засікли одного чувака, який Твоїм ім'ям виганяв демонів, і пробували його тормознути, бо він не тусить із нами». ⁵⁰А Ісус йому: «Не тормозіть, бо хто не проти вас, той за вас».а

⁵¹Коли вже добігали кінця дні до того, як Його мали забрати вгору, Він рішуче взяв курс на Єрусалим. ⁵²І Він відправив поперед Себе посланців. Вони пішли й зайшли в самарянське село, щоб усе для Нього замутити. ⁵³Але там Його відшили, бо Він ішов прямим ходом на Єрусалим. ⁵⁴Коли учні Яків та Іван це побачили, то кинули: «Господи, хочеш, ми скажемо вогню зійти з неба й спопелити їх?»а ⁵⁵А Він обернувся й влаштував їм рознос.а

⁵⁶І вони почесали в інше село.а ⁵⁷Коли вони йшли дорогою, якийсь тіп кинув Йому: «Я піду за Тобою, куди б Ти не подався!»а ⁵⁸А Ісус йому: «У лисиць є нори, у птахів небесних — гнізда, а Синові Людському нема де голову прихилити». ⁵⁹А іншому Він каже: «Го за Мною». А той: «Господи, дозволь мені спершу сходити поховати свого батю». ⁶⁰А Він йому: «Хай мертві ховають своїх мерців, а ти йди й розноси всюди звістку про Царство Боже».

⁶¹А ще один каже: «Я піду за Тобою, Господи, але спершу дай мені сказати „бувай“ своїм удома». ⁶²А Ісус йому: «Ніхто, хто взявся за плуг, а сам зирить назад, не тягне на Царство Боже».