8Невдовзі після цього Він почав петляти по містах і селах, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. І дванадцятеро були з Ним, ²а ще деякі жінки, які отримали зцілення від злих духів і болячок: Марія, яку звали Магдалиною, — з неї вийшло аж сім демонів, ³Іванна, дружина Хузи, Іродового управителя, Сусанна і ще повно інших, які підтримували їх зі своєї кишені.а ⁴Коли зібралася купа народу і люди з усіх міст підвалювали до Нього, Він розповів притчу: ⁵«Короче, вийшов один чувак посіяти своє насіння. І поки він сіяв, частина впала край дороги: її потоптали, а птахи небесні все схавали.

⁶Інше впало на камінь: тільки пробилося — і всохло, бо вологи там нуль. ⁷Ще інше впало прямо посеред колючок, і колючки, вирісши разом із ним, його задушили. ⁸А ще інше впало в топову землю, проросло й видало врожай у сто разів більший». Кажучи це, Він гукав: «Хто має вуха, щоб слухати, — хай слухає!» ⁹Учні почали допитуватися в Нього, про що взагалі ця притча. ¹⁰Він такий: «Вам дано знати таємниці Царства Божого, а решті — тільки в притчах, щоб вони дивилися — і не бачили, слухали — і не доганяли».

¹¹«Ось розшифровка притчі: насіння — це Боже слово. ¹²Ті, що край дороги, — це ті, хто почув, але потім нарисовується диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб вони не повірили й не спаслися. ¹³Ті, що на камені, — це ті, хто, почувши, з радістю хапає слово, але кореня не має: якийсь час вони вірять, а коли приходить випробування, зливаються. ¹⁴А те, що впало в колючки, — це ті, хто почув, але по ходу життя їх душать запари, бабки й кайфи цього життя, і плід у них так і не дозріває. ¹⁵А те, що в добрій землі, — це ті, хто, почувши слово, тримається за нього чесним і добрим серцем і, не здаючись, приносить плід.

¹⁶Ніхто, запаливши лампу, не накриває її посудиною і не запихає під ліжко, а ставить на підставку, щоб усі, хто заходить, бачили світло. ¹⁷Бо немає нічого схованого, що не засвітиться, і нічого засекреченого, що не стане відомим і не вилізе на світло. ¹⁸Тож слідкуйте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дадуть ще, а хто не має, у того відберуть навіть те, що він ніби як має». ¹⁹І тут до Нього прийшли Його мама й брати, але не могли до Нього протиснутися через тусовку навколо. ²⁰Йому маякнули: «Твоя мама й брати стоять надворі, хочуть Тебе побачити».

²¹А Він їм у відповідь: «Моя мама й Мої брати — це ті, хто слухає Боже слово і реально по ньому живе». ²²Якось одного дня Він сів у човен зі Своїми учнями і каже їм: «Го на той бік озера». І вони відчалили. ²³Поки вони пливли, Він вирубився. І тут на озеро налетів шалений шквал вітру, човен почало заливати, і запахло смаженим. ²⁴Вони підскочили до Нього й розбудили: «Наставнику, Наставнику, нам капець!» А Він устав і насварив вітер і бурхливі хвилі, і ті вляглися — настав повний штиль. ²⁵А Він їм: «Де ваша віра?» А вони, налякані, були в шоці й кидали один одному: «Хто ж Він такий, що навіть вітрам і воді наказує, і вони Його слухаються?»

²⁶І вони причалили в краї герасинців, що навпроти Галилеї.а ²⁷Щойно Він зійшов на берег, Йому трапився назустріч один мужик із міста, якого обсіли демони. Він уже давно ходив без шмоток і жив не в хаті, а зависав по гробницях. ²⁸Побачивши Ісуса, він скрикнув, упав перед Ним і на весь голос видав: «Що Тобі від мене треба, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!» ²⁹Бо Він наказав нечистому духові вийти з цієї людини. Той дух уже вагон разів хапав його; його тримали під охороною, сковували ланцюгами й кайданами, але він трощив пута, і демон ганяв його по безлюдних місцях. ³⁰Ісус його питає: «Як тебе звуть?» А той такий: «Легіон», — бо в нього вселилося багато демонів.

³¹І вони благали Його, щоб Він не наказав їм звалити в безодню. ³²А там на горі паслося нехиле стадо свиней, і вони попросили Його дозволити їм зайти в них. І Він дав добро. ³³Демони вийшли з людини й вселилися в свиней, і стадо рвонуло з кручі в озеро й потонуло. ³⁴Пастухи, побачивши, що сталося, дали драла й рознесли новину по місту й по околицях. ³⁵Люди вийшли подивитися, що сталося, прикотили до Ісуса й побачили, що чоловік, з якого вийшли демони, сидить біля Ісусових ніг — одягнений і адекватний. І їм стало стрьомно.

³⁶А ті, хто бачив усе на власні очі, переказали їм, як того, у кому сиділи демони, було врятовано. ³⁷І весь народ Герасинської околиці попросив Його піти від них, бо їх накрило великим жахом. Тож Він сів у човен і погнав назад. ³⁸А чоловік, з якого вийшли демони, конкретно просився бути з Ним. Але Він відпустив його, сказавши: ³⁹«Вертайся до своєї хати й розкажи, скільки всього зробив для тебе Бог». І той почесав по всьому місту й розтрубив, скільки всього зробив для нього Ісус. ⁴⁰Коли Ісус повернувся, народ зустрів Його на ура, бо всі вже Його виглядали.

⁴¹І тут нарисувався чоловік на ім'я Яір — він був старшим синагоги. Він упав Ісусові до ніг і почав благати Його зайти до нього на хату, ⁴²бо в нього була єдина донька, років дванадцяти, і вона помирала. Поки Він ішов, купа народу аж душила Його з усіх боків. ⁴³І була там жінка, у якої дванадцять років не спинялася кровотеча. Вона злила на лікарів усі свої бабки, але ніхто не зміг її вилікувати.а ⁴⁴Вона підійшла ззаду, торкнулася китиці Його плаща — і кровотеча тут же зупинилася. ⁴⁵Ісус питає: «Хто до Мене торкнувся?» Усі відмазувалися, і Петро каже: «Наставнику, народ же Тебе обліпив і пресує з усіх боків!»а

⁴⁶Але Ісус сказав: «Хтось таки торкнувся до Мене: Я ж відчув, що з Мене вийшла сила». ⁴⁷Жінка зрозуміла, що спалилася, і, вся трусячись, підійшла, впала перед Ним і перед усім народом розповіла, чому до Нього торкнулася і як миттєво зцілилася. ⁴⁸А Він їй: «Доню, твоя віра тебе врятувала. Іди з миром».а ⁴⁹Він ще говорив, як від старшого синагоги приходить хтось і каже: «Твоя донька померла. Не напрягай більше Учителя». ⁵⁰Ісус, почувши це, відповів йому: «Не шугайся, тільки вір — і її буде врятовано».

⁵¹Прийшовши до хати, Він нікого не пропустив усередину з Собою, крім Петра, Івана, Якова і тата й мами дівчинки. ⁵²Усі ревли й убивалися за нею. А Він сказав: «Не плачте: вона не померла, а спить». ⁵³А вони рофлили з Нього, бо знали, що вона померла. ⁵⁴А Він узяв її за руку й гукнув: «Дівчинко, вставай!»а ⁵⁵І її дух повернувся, і вона тут же встала. І Він звелів дати їй хавчика.

⁵⁶Її батьки були в повному ауті, а Він наказав їм нікому не розбовкувати, що сталося.