13Якраз тоді там були якісь люди, які скинули Йому інфу про галилеян, чию кров Пилат змішав із їхніми жертвами. 2А Він їм у відповідь такий: «Ви реально думаєте, що ці галилеяни були більшими грішниками, ніж усі інші галилеяни, раз їм таке прилетіло? 3Та ні, кажу вам! Але якщо ви не покаєтеся, то всі так само загнетеся. 4Або ті вісімнадцятеро, на яких гепнулася вежа в Силоамі й убила їх, — думаєте, вони були більшими боржниками, ніж усі інші люди, що живуть у Єрусалимі? 5Та ні, кажу вам! Але якщо не покаєтеся, то всім вам так само кінець».
6І Він розповів таку притчу: «Один чувак мав смоківницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він пошукати на ній плодів — і облом: нічого не знайшов. 7І він такий до виноградаря: „Дивись, уже три роки я приходжу шукати плодів на цій смоківниці — і нуль. Тож рубай її! Нащо вона ще й землю дарма юзає?“ 8А той йому у відповідь: „Господарю, залиш її ще й на цей рік, поки я обкопаю її та підкину гною. 9Раптом надалі таки дасть плоди. А як ні — тоді вже зрубаєш її“». 10Якось у суботу Він навчав в одній із синагог.
11І тут — жінка, у якої вже вісімнадцять років був дух недуги: вона була вся скрючена й ніяк не могла випрямитися. 12Ісус засік її, покликав до Себе й каже їй: «Жінко, ти звільнена від своєї недуги». 13І Він поклав на неї руки — вона на раз випросталася й почала прославляти Бога. 14А керівника синагоги аж бомбило через те, що Ісус зцілив у суботу, і він давай навалювати купі народу: «Є шість днів, коли треба пахати, — от у ці дні й приходьте, щоб вас зцілювали, а не в суботній день!» 15Господь відповів йому: «Лицеміри! Хіба кожен із вас у суботу не відв'язує свого вола чи осла від ясел і не веде його на водопій?
16А цю жінку, доньку Авраама, яку сатана тримав зв'язаною — прикиньте! — вісімнадцять років, хіба не треба було відв'язати від цих пут у суботній день?» 17Коли Він це говорив, усі Його опоненти опинилися в повному зашкварі, а вся тусовка кайфувала від усіх славних справ, які Він робив. 18Тоді Він видав: «На що схоже Царство Боже? І з чим Мені його порівняти? 19Воно як гірчичне зернятко, яке один мужик узяв і закинув у свій город. Воно виросло й стало деревом, і птахи небесні знайшли собі вписку в його гілках». 20І знову Він: «З чим Мені порівняти Царство Боже?
21Воно як закваска, яку жінка взяла й заховала в три міри борошна, аж поки не заквасилося все». 22І Він петляв містами й селами, навчав і тримав курс на Єрусалим. 23Хтось Його й питає: «Господи, а що, тих, хто спасається, — мало?» А Він їм: 24«Викладайтеся на повну, щоб увійти через вузькі двері, бо багато хто, кажу вам, пробуватиме ввійти — і не потягне. 25Коли господар дому встане й зачинить двері, а ви, стоячи надворі, почнете тарабанити в двері: „Господи, відчини нам!“ — Він вам у відповідь: „Я вас знати не знаю, звідки ви“.
26Тоді почнете: „Та ми ж при Тобі і хавали, і пили, і Ти на наших вулицях навчав!“ 27А Він вам скаже: „Я вас знати не знаю, звідки ви. Звалюйте від Мене, усі ви, хто пахає на кривду!“ 28Ото буде ридання і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака, Якова та всіх пророків у Царстві Божому, а себе — виставленими за двері. 29І прикотять зі сходу й заходу, з півночі й півдня — і засядуть за стіл у Царстві Божому. 30І зацініть: є останні, які будуть першими, і є перші, які будуть останніми».
31У ту саму годину підвалили якісь фарисеї й кажуть Йому: «Гаси звідси й чеши далі, бо Ірод хоче Тебе вбити!» 32А Він їм: «Ідіть і передайте цьому лисові: „Дивись, Я виганяю демонів і зцілюю сьогодні й завтра, а на третій день дійду до фінішу“. 33Але Мені треба й сьогодні, і завтра, і наступного дня топати далі, бо не може такого бути, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. 34Єрусалиме, Єрусалиме, ти вбиваєш пророків і закидаєш камінням тих, кого до тебе посилають! Скільки разів Я хотів зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, — а ви не захотіли! 35Ось ваш дім лишається на вас самих. Кажу вам: ви вже точно не побачите Мене, аж поки не настане час, коли скажете: „Благословенний Той, Хто йде в ім'я Господнє!“»