14І ось одного разу в суботу Він прийшов похавати хліба до хати одного з фарисейських шишок, а ті весь час пильно Його пасли. ²І тут прямо перед Ним — чувак, хворий на водянку. ³Ісус у відповідь такий до знавців Закону й фарисеїв: «Можна за Законом у суботу зцілювати чи ні?» ⁴А ті як води в рот набрали. Тоді Він узяв його, зцілив і відпустив. ⁵А їм Він кинув: «Хто з вас, якщо в нього син чи віл гепнеться в криницю, не витягне його на раз у суботній день?»а

⁶І на це їм не було чим крити. ⁷А запрошеним Він розповів притчу, бо засік, як вони хапали собі найкрутіші місця за столом, і сказав їм: ⁸«Коли тебе хтось кличе на весілля, не плюхайся на почесне місце: раптом він покликав когось статуснішого за тебе, ⁹і той, хто кликав і тебе, і його, підійде й скаже тобі: „Звільни місце для оцього“. І тоді ти, весь у кринжі, почнеш займати останнє місце. ¹⁰Ні, коли тебе запросили, іди й сідай на останнє місце, щоб той, хто тебе кликав, підійшов і сказав тобі: „Бро, перебирайся вище“. Тоді тобі буде респект перед усіма, хто з тобою за столом.

¹¹Бо кожен, хто сам себе ставить на п'єдестал, буде принижений, а хто сам себе впокорює, буде піднесений». ¹²А тому, хто Його запросив, Він теж сказав: «Коли мутиш обід чи вечерю, не клич своїх корешів, ні братанів, ні родичів, ні багатих сусідів, бо вони теж запросять тебе навзаєм — і ви в розрахунку. ¹³Ні, коли закочуєш банкет, клич бідняків, калік, кульгавих, сліпих. ¹⁴І будеш щасливчиком, бо їм нема чим тобі віддячити, а тобі за це відплатиться при воскресінні праведних». ¹⁵Почувши це, один із тих, хто тусив з Ним за столом, видав Йому: «Щасливчик той, хто хаватиме хліб у Царстві Божому!»а

¹⁶А Він йому такий: «Один мужик готував велику вечерю і назапрошував купу гостей. ¹⁷А в годину вечері відправив свого раба сказати запрошеним: „Підвалюйте, бо вже готово!“а ¹⁸І тут усі як один почали відмазуватися. Перший каже йому: „Я купив поле, і мені конкретно треба піти глянути на нього. Прошу тебе, вважай, що я пас“. ¹⁹Інший каже: „Я купив п'ять пар волів і йду їх протестити. Прошу тебе, сорян, без мене“. ²⁰Ще інший каже: „Я жінку взяв, тож прийти не вийде“.

²¹Раб повернувся й доповів усе це своєму господареві. Тоді господаря дому забомбило, і він каже своєму рабові: „Мерщій жени на вулиці й провулки міста і веди сюди бідняків, калік, сліпих і кульгавих“. ²²А раб такий: „Пане, готово, як ти наказав, а місце ще є“. ²³І господар такий рабові: „Жени на дороги й попід паркани і примушуй заходити, щоб моя хата була набита під зав'язку. ²⁴Бо кажу вам: жоден із тих чуваків, яких було запрошено, моєї вечері навіть не скуштує“». ²⁵Разом із Ним чесала ціла купа народу. І Він обернувся до них і каже: ²⁶«Якщо хтось приходить до Мене і не ненавидить свого батю, маму, жінку, дітей, братів і сестер, ба навіть власне життя, — той не може бути Моїм учнем.

²⁷Хто не тягне свій хрест і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учнем. ²⁸Ну от хто з вас, коли хоче збудувати вежу, спершу не сяде й не порахує, у скільки це влетить, — чи вистачить бабок, щоб добудувати? ²⁹А то закладе фундамент, а закінчити не потягне, — і всі, хто це бачитиме, почнуть із нього рофлити: ³⁰„Цей тіпок почав будувати, а добити не вивіз!“ ³¹Або який цар, вирушаючи воювати з іншим царем, спершу не сяде й не прикине, чи зможе він із десятьма тисячами вийти на того, хто преться на нього з двадцятьма тисячами?

³²А як ні, то, поки той ще далеко, шле делегацію перетерти умови миру. ³³Так от і кожен із вас, хто не попрощається з усім своїм добром, не може бути Моїм учнем. ³⁴Тож сіль — річ топова. Але якщо навіть сіль видихнеться, чим її знову присолити? ³⁵Її ні на поле, ні в гній не юзнеш — її викидають геть. У кого є вуха, щоб чути, — хай чує!»