15А до Нього підтягувалися всі митники й грішники, щоб послухати Його. 2А фарисеї та учителі Закону бубніли між собою: «Цей приймає грішників і ще й хаває з ними!» 3Тоді Він кинув їм таку притчу: 4«Ну от хто з вас, маючи сотню овець і загубивши одну з них, не залишить дев'яносто дев'ять у пустелі й не рушить за тією, що загубилася, аж поки її не знайде? 5А коли знайде, то закидає її собі на плечі й кайфує.
6Прийшовши додому, він скликає кентів і сусідів і видає їм: „Радійте зі мною — я знайшов свою вівцю, яка загубилася!“ 7Кажу вам: отак і на небі буде більше радості через одного грішника, який кається, ніж через дев'яносто дев'ять праведних, яким покаяння не треба. 8Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубить одну драхму, не запалить світильник, не підмете хату й не шукатиме капець як уважно, поки не знайде? 9А як знайде, скликає подруг і сусідок і каже: „Розділіть зі мною радість — я знайшла драхму, яку загубила!“ 10Так само, кажу вам, буває радість перед Божими ангелами через одного грішника, який кається».
11Він такий: «Короче, був собі один мужик, і мав він двох синів. 12І молодший із них такий батькові: „Батю, скинь мені ту частку майна, яка мені належить“. І той розділив між ними свої статки. 13Не минуло й кількох днів, як молодший син згріб усі свої манатки й звалив у далеку країну, а там розтринькав усе своє майно, живучи без гальм. 14Коли ж він усе спустив, по всій тій країні вдарив лютий голод, і наш герой почав сидіти на мілині. 15Тоді він пішов і прибився до одного з місцевих, а той закинув його на свої поля пасти свиней.
16Він уже мріяв наїстися ріжковими стручками, які точили свині, але ніхто йому нічого не давав. 17І тут до нього дійшло, і він такий: „Скільки в мого баті наймитів — і в усіх хліба навалом, а я тут з голоду відкидаюся! 18Все, встаю й валю до батька і скажу йому: «Батю, я накосячив перед Богом і перед тобою. 19Я вже не тягну на те, щоб називатися твоїм сином. Прийми мене як одного зі своїх наймитів»“. 20І він підвівся й почесав до свого батька. Ще здалеку батько його засік, і йому стало жесть як шкода сина: він рвонув назустріч, кинувся йому на шию й зацілував його.
21А син йому: „Батю, я накосячив перед Богом і перед тобою. Я вже не тягну на те, щоб називатися твоїм сином“. 22Але батько видає своїм рабам: „Бігом виносьте найтоповіший прикид і вдягайте його! Дайте йому перстень на руку й сандалі на ноги! 23І тягніть сюди відгодоване теля, заріжте його — наїмося й закатаємо тусу, 24бо цей мій син був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся!“ І почався двіж. 25А його старший син був у полі. Коли він вертався й був уже біля хати, то почув музон і танці.
26Він гукнув одного зі слуг і давай випитувати, що там за кіпіш. 27Той йому: „Твій брат прикотив, і твій батько зарізав відгодоване теля, бо отримав його назад живим-здоровим“. 28І тут його бомбануло, і він ні в яку не хотів заходити. Тоді батько вийшов і почав його вмовляти. 29А він батькові у відповідь: „Слухай, я стільки років на тебе пахаю і ні разу не пішов проти твого наказу, а мені ти ні разу навіть козеняти не підкинув, щоб я відтягнувся зі своїми корешами. 30А як прикотив оцей твій синочок, що прохавав твої статки з повіями, — ти зарізав для нього відгодоване теля!“
31А батько йому: „Синку, ти завжди зі мною, і все, що моє, — твоє. 32Але треба було тусити й радіти, бо цей твій брат був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся!“»