16А ще Він казав і учням: «Був собі один багатий мужик, у якого був управитель. І ось йому настукали на цього управителя, що той розтринькує його добро. ²Той покликав його й такий: „Шо це я про тебе чую? Скидай звіт по своєму управлінню, бо управителем ти вже бути не можеш“. ³А управитель сам до себе: „І шо мені тепер робити? Мій пан забирає в мене посаду. Копати — сил не вистачить, а жебрати — кринжово. ⁴Все, допер, що зроблю, щоб, коли мене турнуть з управителів, мене пускали до себе в хати“. ⁵І він по одному кликнув до себе всіх боржників свого пана. Першого питає: „Скільки ти торчиш моєму панові?“

⁶Той: „Сто мір оливи“. А він йому: „Бери свої розписки, сідай і бігом пиши: п'ятдесят“. ⁷Потім до іншого: „А ти скільки винен?“ Той: „Сто мір пшениці“. Він йому: „Бери свої розписки й пиши: вісімдесят“. ⁸І пан похвалив цього управителя-шахрая за те, що той усе провернув з головою. Бо діти цього віку у справах зі своїми шарять краще, ніж діти світла. ⁹І Я вам кажу: заводьте собі кентів за допомогою нечесного багатства, щоб, коли воно скінчиться, вас прийняли до вічних осель.а ¹⁰Хто вірний у дрібницях, той вірний і у великому, а хто мутить у дрібницях, той мутить і у великому.

¹¹Тож якщо з нечесним багатством ви не були вірні, хто вам довірить справжнє? ¹²І якщо з чужим ви не були вірні, хто вам дасть ваше?а ¹³Жоден слуга не може пахати на двох панів: або одного хейтитиме, а іншого любитиме, або за одного триматиметься, а на іншого плюватиме. Не можете ви служити і Богові, і багатству». ¹⁴Усе це чули фарисеї, які жити не могли без бабла, і вони кривили носи й рофлили з Нього. ¹⁵А Він їм такий: «Ви — ті, хто виправдовує себе перед людьми, але Бог знає ваші серця. Бо те, що в людей у топі, перед Богом — гидота.

¹⁶Закон і пророки — аж до Івана. Відтоді звіщається Добра Новина про Царство Боже, і кожен ломиться в нього напролом. ¹⁷Але легше небу й землі зникнути, ніж хоч одній рисочці злетіти із Закону. ¹⁸Кожен, хто розводиться зі своєю жінкою й жениться з іншою, чинить перелюб; і хто жениться з розведеною з чоловіком, теж чинить перелюб. ¹⁹Був собі один багатій, що вдягався в пурпур і тонкий льон і щодня кайфував на повну, з розмахом. ²⁰А під його ворота закинули одного бідака на ім'я Лазар, усього в болячках.

²¹Він мріяв хоч набити пузо тим, що падало зі столу багатія. А ще й пси приходили й лизали його виразки. ²²Короче, бідак помер, і ангели віднесли його до Авраама на лоно. Врізав дуба й багатій, і його поховали. ²³І в царстві мертвих, мучачись по-жорсткому, він підводить очі й бачить здалеку Авраама, а в нього на лоні — Лазаря. ²⁴І він як закричить: „Батьку Аврааме, змилуйся наді мною й пошли Лазаря — хай умочить кінчик пальця у воду й охолодить мені язика, бо я жесть як мучуся в цьому полум'ї!“ ²⁵А Авраам йому: „Дитино, згадай: ти своє добро за життя отримав сповна, а Лазар так само — погане. А тепер його тут утішають, а ти мучишся.

²⁶І до того ж між нами й вами твердо встановлена здоровенна прірва, щоб ті, хто захоче перейти звідси до вас, не могли, і щоб ніхто й звідти не перебрався до нас“. ²⁷А той: „Тоді благаю тебе, батьку, пошли його до хати мого баті, — ²⁸бо в мене п'ятеро братів, — хай він їх конкретно попередить, щоб і вони не попали в це місце мук“. ²⁹А Авраам на це: „У них є Мойсей і пророки — хай їх і слухають“. ³⁰А той: „Та ні, батьку Аврааме! От якщо хтось із мертвих до них навідається — тоді вони покаються“.

³¹А він йому: „Якщо вони Мойсея й пророків не слухають, то навіть якщо хтось воскресне з мертвих, їх це не проб'є“».