18Він розповів їм притчу про те, що молитися треба стабільно, завжди, і не здуватися. ²Каже: «Короче, в одному місті був собі суддя, який Бога не боявся, а на людей узагалі забивав. ³А ще в тому місті була одна вдова, і вона постійно підвалювала до нього: „Добийся для мене справедливості проти мого опонента по справі!“ ⁴І якийсь час він її відшивав. Але потім подумав собі: „Хоч я Бога не боюся і людей ні в гріш не ставлю, ⁵але раз уже ця вдова так мене дістала, розрулю її справу на її користь, щоб вона не ходила сюди без кінця й не виносила мені мозок“».

⁶І Господь такий: «Зацініть, що видає цей неправедний суддя! ⁷То невже Бог не доб'ється справедливості для Своїх обраних, які волають до Нього вдень і вночі? Хіба Він тягнутиме з ними? ⁸Кажу вам: Він доб'ється для них справедливості, і то швидко. Але от питання: чи знайде Син Людський, коли прийде, віру на землі?» ⁹А деяким, які були впевнені, що вони праведні, і ставили всіх інших нижче плінтуса, Він розповів таку притчу: ¹⁰«Двоє чуваків піднялися до храму помолитися: один — фарисей, а другий — митник.

¹¹Фарисей став окремо й молився отак: „Боже, дякую Тобі, що я не такий, як решта людей — здирники, кидали, перелюбники — чи от як цей митник. ¹²Я пощуся двічі на тиждень і з усього, що мені капає, відстібаю десятину“. ¹³А митник стояв віддалік і навіть очей до неба підняти не хотів, а тільки бив себе в груди й казав: „Боже, змилуйся наді мною, грішником!“ ¹⁴Кажу вам: саме цей пішов додому виправданим, а не той. Бо кожного, хто сам себе пхає на п'єдестал, опустять, а хто сам себе ставить скромно, того піднімуть».а ¹⁵До Нього приносили навіть немовлят, щоб Він їх торкнувся. А учні, побачивши це, почали на них наїжджати.

¹⁶Але Ісус підкликав малих до Себе і такий: «Пустіть дітей до Мене й не блокуйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони. ¹⁷Правду кажу вам: хто не прийме Царство Боже, як мала дитина, той туди ніяк не попаде». ¹⁸І тут один начальник питає Його: «Учителю добрий, що мені зробити, щоб успадкувати вічне життя?» ¹⁹Ісус йому такий: «Чого це ти називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, крім одного Бога. ²⁰Заповіді ти знаєш: „Не чини перелюбу“, „Не вбивай“, „Не цупи“, „Не давай фейкових свідчень“, „Шануй свого батю й маму“».

²¹А той: «Та я все це виконував ще з пацанячих років». ²²Почувши це, Ісус йому: «У тебе ще один пункт не закритий: продай усе, що маєш, і роздай бідним — і матимеш скарб на небесах. А тоді го за Мною». ²³А він, почувши це, конкретно скис, бо був капець який багатий. ²⁴Ісус, побачивши, як той сумно похнюпився, такий: «Як же важко тим, хто має бабки, ввійти в Царство Боже! ²⁵Бо верблюдові легше пролізти крізь вушко голки, ніж багатієві ввійти в Царство Боже».

²⁶Ті, хто це чув, такі: «То хто ж тоді взагалі може спастися?» ²⁷А Він: «Те, що для людей нереально, для Бога — реально». ²⁸Тут Петро такий: «Ну от, ми кинули все своє і рвонули за Тобою».а ²⁹Він їм: «Правду кажу вам: немає нікого, хто залишив хату, чи дружину, чи братів, чи предків, чи дітей заради Царства Божого ³⁰і не отримав би назад у рази більше вже тепер, а в прийдешньому віці — вічне життя».

³¹Тоді Він відвів Дванадцятьох окремо і сказав їм: «Слухайте, ми піднімаємося в Єрусалим, і там збудеться все, що написали пророки про Сина Людського. ³²Бо Його здадуть язичникам, і будуть стібатися з Нього, гнобити Його й плювати на Нього; ³³відшмагають батогами і вб'ють Його, а на третій день Він воскресне». ³⁴Але вони нічого з цього не вкурили: ці слова були від них приховані, і до них не доходило, про що мова. ³⁵Коли Він підходив до Єрихона, при дорозі сидів один сліпий і жебрав.

³⁶Почувши, що повз іде купа народу, він почав допитуватися, що там за движуха. ³⁷Йому маякнули: «Ісус Назарянин проходить повз». ³⁸І він як заволає: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!» ³⁹Ті, що йшли попереду, шикали на нього, щоб він затих, а він ще дужче горлав: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!» ⁴⁰Ісус тормознув і скомандував привести його до Себе. Коли той підійшов, Він запитав його: ⁴¹«Що ти хочеш, щоб Я тобі зробив?» А той: «Господи, щоб я знову бачив!»

⁴²Ісус йому: «Прозри! Твоя віра тебе врятувала». ⁴³І він на раз прозрів і пішов за Ним, прославляючи Бога. І весь народ, як це засік, віддав хвалу Богові.