25Тоді з Царством Небесним буде так, як із десятьма дівчатами, що прихопили свої світильники й вирулили зустрічати нареченого. ²П'ятеро з них були безголові, а п'ятеро — тямущі. ³Бо безголові взяли свої світильники, а олії з собою не взяли. ⁴А тямущі разом зі своїми світильниками взяли ще й олію в посудинах. ⁵Наречений усе не з'являвся, і всі вони закуняли й повирубалися.

⁶А опівночі знявся галас: «Ось і наречений! Го йому назустріч!» ⁷Тоді всі ці дівчата повставали й підшаманили свої світильники. ⁸І недотепні такі до кмітливих: «Підкиньте нам трохи вашої олії, бо наші світильники тухнуть!» ⁹А кмітливі відповіли: «Е ні, а то ще не вистачить ні нам, ні вам. Краще чешіть до тих, хто продає, і купіть собі». ¹⁰Поки вони моталися купувати, прикотив наречений, і ті, що були готові, зайшли з ним на весільну тусу, а двері замкнули.

¹¹Згодом підвалюють і решта дівчат, такі: «Пане, пане, відчини нам!» ¹²А він у відповідь: «Правду кажу вам: я вас не знаю». ¹³Тож будьте начеку, бо ви не знаєте ні дня, ні години.а ¹⁴Бо це як з одним мужиком, що збирався в далеку дорогу: він покликав своїх рабів і передав їм усе своє добро. ¹⁵Одному дав п'ять талантів, другому — два, а ще одному — один, кожному під його рівень. І звалив.

¹⁶Той, що отримав п'ять талантів, одразу погнав, пустив їх в оборот і наварив ще п'ять. ¹⁷Так само й той, що з двома, підняв ще два. ¹⁸А той, що отримав один, пішов, викопав яму в землі й заникав там бабки свого господаря. ¹⁹Минуло багато часу — і нарисовується господар тих рабів та звіряє з ними рахунки. ²⁰Підкотив той, що отримав п'ять талантів, і приніс ще п'ять талантів: «Пане, ти доручив мені п'ять талантів — зацінь, я наварив ще п'ять талантів».

²¹Господар йому: «Красава, рабе добрий і вірний! У малому ти був вірний — поставлю тебе рулити багатьом. Залітай у радість свого господаря!» ²²Підійшов і той, що з двома талантами, і каже: «Пане, ти доручив мені два таланти — зацінь, я підняв ще два таланти». ²³Господар йому: «Красава, рабе добрий і вірний! У малому ти був вірний — поставлю тебе рулити багатьом. Залітай у радість свого господаря!» ²⁴Підійшов і той, що отримав один талант, і видав: «Пане, я знав, що ти жорсткий тип: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розкидав. ²⁵Тож я пошугався, пішов і заховав твій талант у землі. Ось, тримай своє».

²⁶А господар йому у відповідь: «Гнилий ти рабе й ледащо! Ти, виходить, знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розкидав? ²⁷Тоді тобі треба було закинути мій кеш міняйлам, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками. ²⁸Тож заберіть у нього талант і скиньте тому, в кого десять талантів. ²⁹Бо кожному, хто має, дадуть ще, і в нього буде навалом, а в того, хто не має, заберуть навіть те, що він має. ³⁰А нікчему-раба викиньте геть, у зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів».

³¹Коли ж Син Людський прийде у Своїй славі, а з Ним усі ангели, тоді Він сяде на престолі Своєї слави.а ³²І зберуться перед Ним усі народи, і Він відділить одних від інших, як пастух відділяє овець від козлів.а ³³І поставить овець праворуч від Себе, а козлів — ліворуч. ³⁴Тоді Цар скаже тим, хто праворуч від Нього: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване для вас від створення світу. ³⁵Бо Я був голодний — і ви дали Мені похавати; мав спрагу — і ви напоїли Мене; був чужинцем — і ви прийняли Мене; ³⁶був без одягу — і ви вдягли Мене; хворів — і ви навідали Мене; був у в'язниці — і ви прийшли до Мене».

³⁷Тоді праведні відповідять Йому: «Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли? ³⁸Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або без одягу і вдягли? ³⁹Коли ми бачили Тебе хворим чи у в'язниці й прийшли до Тебе?» ⁴⁰А Цар відповість їм: «Правду кажу вам: усе, що ви зробили одному з цих Моїх найменших братів, ви зробили Мені». ⁴¹Тоді Він скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований для диявола та його ангелів.

⁴²Бо Я був голодний — і ви не дали Мені похавати; мав спрагу — і ви не напоїли Мене; ⁴³був чужинцем — і ви не прийняли Мене; був без одягу — і ви не вдягли Мене; хворів і був у в'язниці — і ви не навідали Мене». ⁴⁴Тоді й вони відповідять: «Господи, коли ми бачили Тебе голодним, чи спраглим, чи чужинцем, чи без одягу, чи хворим, чи у в'язниці — і не послужили Тобі?» ⁴⁵Тоді Він відповість їм: «Правду кажу вам: усе, чого ви не зробили одному з цих найменших, ви не зробили й Мені». ⁴⁶І підуть ці на вічну кару, а праведні — у вічне життя.