26І ось, коли Ісус закінчив усі ці слова, Він такий до Своїх учнів: ²«Ви ж у темі: через два дні — Пасха, і Сина Людського здають на розп'яття». ³Тоді первосвященники й старійшини народу зібралися на сходку у дворі первосвященника, якого звали Каяфа,а ⁴і почали разом мутити схему, як хитрістю скрутити Ісуса й убити. ⁵Але казали: «Тільки не на свято, щоб у народі не почався замєс».

⁶А коли Ісус був у Віфанії, у хаті Симона прокаженого, ⁷до Нього підвалила жінка з алебастровою посудинкою нереально дорогої ароматної олії й вилила її Йому на голову, поки Він прилягав за столом. ⁸Коли учні це побачили, у них аж забомбило: «Нащо так розтринькувати? ⁹Це ж можна було толкнути за нехилі бабки й віддати бідним!» ¹⁰Ісус це зрозумів і каже їм: «Чого ви докопалися до жінки? Вона ж зробила для Мене класну справу.

¹¹Бідних ви завжди маєте під боком, а Мене — не завжди. ¹²Вона вилила цю олію на Моє тіло — це вона Мене до поховання готувала. ¹³Правду кажу вам: де б у всьому світі не проповідували цю Добру Новину, там розказуватимуть і про те, що вона зробила, — на згадку про неї». ¹⁴Тоді один із Дванадцятьох, на ім'я Юда Іскаріот, почесав до первосвященників ¹⁵і каже: «Скільки ви мені відвалите, якщо я вам Його здам?» А вони відважили йому тридцять срібняків.

¹⁶І відтоді він ловив момент, щоб Його злити. ¹⁷У перший день Опрісноків учні підвалили до Ісуса й такі: «Де Ти хочеш, щоб ми замутили Тобі пасхальну вечерю?» ¹⁸А Він: «Чешіть у місто до одного там чувака й скажіть йому: „Учитель каже: Мій час уже на носі; у тебе Я справляю Пасху зі Своїми учнями“». ¹⁹І учні зробили так, як Ісус їм розписав, і приготували Пасху. ²⁰Коли звечоріло, Він прилягав за столом із Дванадцятьма.

²¹І поки вони хавали, Він такий: «Правду кажу вам: один із вас Мене зрадить». ²²Вони конкретно засмутилися, і кожен по черзі почав Його питати: «Господи, це ж не я, ні?» ²³А Він відповів: «Той, хто вмочив зі Мною руку в миску, — той Мене й підставить. ²⁴Син Людський іде, як про Нього написано, але горе тій людині, через яку Сина Людського зраджують! Краще було б тій людині взагалі не народжуватися». ²⁵Тоді Юда, який Його зраджував, кинув: «Раббі, це ж не я, ні?» Він йому: «Ти сам це сказав».

²⁶Поки вони наминали вечерю, Ісус узяв хліб, благословив, розламав і, роздаючи учням, такий: «Беріть, їжте: це Моє тіло».а ²⁷Потім узяв чашу, подякував і дав їм зі словами: «Пийте з неї всі до одного, ²⁸бо це Моя кров завіту, яка проливається за багатьох на прощення гріхів.а ²⁹Кажу вам: відтепер Я вже точно не питиму з цього плоду виноградної лози аж до того дня, коли питиму його новим разом з вами в Царстві Мого Отця». ³⁰Потім вони заспівали гімн і почесали на Оливну гору.

³¹Тоді Ісус каже їм: «Цієї ночі ви всі через Мене зіб'єтеся з дороги, бо написано: „Я вдарю Пастиря — і вівці стада розбіжаться хто куди“. ³²Але після того, як Я воскресну, Я рвону в Галилею раніше за вас». ³³А Петро Йому у відповідь: «Навіть якщо всі через Тебе зіб'ються з дороги, то я — ніколи в житті!» ³⁴Ісус йому: «Правду кажу тобі: цієї ж ночі, ще до того, як півень закукурікає, ти тричі від Мене відречешся». ³⁵Петро Йому: «Навіть якщо мені доведеться вмерти разом із Тобою — я від Тебе ні за що не відхрещуся!» І всі учні видали те саме.

³⁶Тоді Ісус підтягується з ними до місця під назвою Гетсиманія і каже учням: «Посидьте тут, поки Я відійду туди й помолюся». ³⁷Він узяв із Собою Петра й обох синів Зеведея, і Його почали накривати смуток і тяжка тривога. ³⁸Тоді каже їм: «Мою душу аж розриває від смутку — до смерті. Лишайтеся тут і не вирубайтеся — пильнуйте разом зі Мною». ³⁹Він відійшов трохи далі, упав обличчям до землі й молився: «Отче Мій, якщо можна, хай ця чаша Мене омине! Але хай буде не по-Моєму, а по-Твоєму». ⁴⁰Потім приходить до учнів і бачить, що вони дрихнуть. І каже Петрові: «Серйозно? Ви й однієї години не витягнули пильнувати зі Мною?

⁴¹Пильнуйте й моліться, щоб не вляпатися в спокусу. Дух заряджений, а тіло слабке». ⁴²Удруге Він знову відійшов і молився: «Отче Мій, якщо це не може Мене оминути, поки Я цього не вип'ю, — хай буде Твоя воля». ⁴³Повернувся — а вони знову кемарять: очі в них аж злипалися. ⁴⁴Тож Він залишив їх, знову відійшов і втретє помолився, знову сказавши те саме. ⁴⁵Тоді приходить до учнів і каже їм: «Ви все ще дрихнете й чилите? Дивіться: година вже на підході, і Сина Людського віддають у руки грішників.

⁴⁶Вставайте, го! Он уже близько той, хто Мене зливає». ⁴⁷Він ще говорив, аж тут нарисувався Юда, один із Дванадцятьох, а з ним здоровенна купа народу з мечами й кийками — від первосвященників і старійшин народу. ⁴⁸А зрадник дав їм маячок: «Кого я цмокну — Він і є. Пакуйте Його!» ⁴⁹І він одразу підкотив до Ісуса: «Здоров, Раббі!» — і поцілував Його. ⁵⁰А Ісус йому: «Друже, роби те, заради чого прийшов». Тоді вони підійшли, накинулися на Ісуса й скрутили Його.

⁵¹І тут один із тих, хто був з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча, рубонув раба первосвященника й відчикрижив йому вухо. ⁵²Тоді Ісус каже йому: «Засунь свій меч назад на місце, бо всі, хто хапається за меч, від меча й ляжуть. ⁵³Чи ти думаєш, що Я не можу попросити Мого Отця — і Він просто зараз не поставить Мені на підмогу понад дванадцять легіонів ангелів? ⁵⁴Тільки як тоді збудуться Писання, що все має статися саме так?» ⁵⁵У ту ж годину Ісус каже до всієї купи народу: «Ви що, вийшли на Мене, як на бандюка, з мечами й палицями, щоб Мене загребти? Щодня Я сидів у храмі й навчав — і ви Мене не хапали.

⁵⁶А все це сталося, щоб збулися Писання пророків». Тоді всі учні покинули Його й дали драла. ⁵⁷А ті, що схопили Ісуса, потягли Його до первосвященника Каяфи, де вже зібралися на сходку учителі Закону й старійшини. ⁵⁸А Петро тягнувся за Ним здалеку аж до двору первосвященника; зайшов усередину й підсів до охоронців, щоб зирнути, чим усе закінчиться. ⁵⁹А первосвященники й увесь Синедріон шукали проти Ісуса липових свідчень, щоб Його стратити, ⁶⁰але так нічого й не нарили, хоча фейкових свідків нарисувався цілий вагон. Нарешті вийшли двоє ⁶¹і такі: «Оцей казав: „Я можу розвалити храм Божий і за три дні його відбудувати“».

⁶²Тоді первосвященник підхопився й до Нього: «Ти шо, нічого не відповіси? Що це вони тут проти Тебе свідчать?» ⁶³А Ісус мовчав. Тоді первосвященник Йому: «Заклинаю Тебе живим Богом: скажи нам, чи Ти — Христос, Син Божий?» ⁶⁴Ісус йому каже: «Ти сам це сказав. Але кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч від Сили й приходить на хмарах небесних». ⁶⁵Тоді первосвященник роздер на собі шмаття й видав: «Він богохульствує! Нащо нам ще якісь свідки? Ось ви щойно самі почули це богохульство! ⁶⁶Які думки?» А вони у відповідь: «Він тягне на смертний вирок!»

⁶⁷Тоді вони плювали Йому в обличчя й гамселили Його кулаками, а інші лупили Його по щоках ⁶⁸і примовляли: «Ну-ка пророкни нам, Христе, хто це Тебе вдарив?» ⁶⁹А Петро сидів зовні, у дворі. І тут до нього підходить одна служниця й така: «А ти ж теж тусив з Ісусом Галилеянином!» ⁷⁰А він при всіх відмазався: «Без поняття, про що ти базариш». ⁷¹Коли він вийшов до воріт, його засікла інша й каже тим, хто там був: «Цей теж був з Ісусом Назарянином».

⁷²І він знову відмазався, ще й поклявся: «Я не знаю цієї людини!» ⁷³Трохи згодом ті, що там стояли, підійшли й кажуть Петрові: «Та по-любому й ти з їхніх: тебе ж твій говір палить». ⁷⁴Тоді він почав сипати прокльонами й божитися: «Не знаю я цієї людини!» І в ту ж мить заспівав півень. ⁷⁵І Петро згадав слова Ісуса, Який сказав: «Ще до того, як півень закукурікає, ти тричі від Мене відречешся». І він вийшов надвір і гірко розревівся.