11Короче, коли вони вже підтягувалися до Єрусалима, до Вітфагії та Віфанії, біля Оливної гори, Він відправляє двох Своїх учнів ²і каже їм: «Чешіть у село, що перед вами. Щойно туди зайдете, одразу натрапите на прив'язане осля, на яке ще ніхто з людей не сідав. Відв'яжіть його й ведіть. ³А якщо хтось вам кине: „Ви шо творите?“, скажіть: „Господу воно треба, і Він одразу ж верне його сюди“». ⁴Вони почесали й знайшли осля, прив'язане біля дверей, надворі, просто на вулиці, і відв'язують його. ⁵А дехто з тих, хто там стовбичив, давай до них: «Що ви тут мутите? Нащо осля відв'язуєте?»

⁶Ну а вони відповіли їм так, як сказав Ісус, і ті від них відчепилися. ⁷І ось вони тягнуть осля до Ісуса, закидають на нього свої плащі, і Він на нього сів. ⁸Багато хто розстеляв свої плащі просто на дорозі, а інші стелили гілля, яке нарубали в полях.а ⁹І ті, хто йшов попереду, і ті, хто сунув слідом, щосили волали: «Осанна! Благословенний Той, Хто йде в ім'я Господа!а ¹⁰Благословенне царство нашого батька Давида, яке вже на підході! Осанна на найвищих небесах!»

¹¹І Він зайшов у Єрусалим, у храм, і позирив на все довкола. А що вже конкретно звечоріло, Він подався до Віфанії разом із Дванадцятьма. ¹²Назавтра, коли вони звалювали з Віфанії, Він зголоднів. ¹³І, засікши здалеку смоківницю, вкриту листям, Він підійшов глянути, а раптом щось на ній знайде. Та коли підійшов, нічого не знайшов, окрім листя, бо ще був не сезон на інжир. ¹⁴І тут Він такий до неї: «Щоб уже повік ніхто не хавав з тебе плодів!» А Його учні все це чули. ¹⁵І от вони прикочують до Єрусалима. Зайшовши в храм, Він почав гнати геть тих, хто там торгував і шопився, а столи міняйл і лавки продавців голубів поперекидав, ¹⁶і не давав нікому тягати через храм жодних речей.

¹⁷І Він навчав їх і казав: «Хіба не написано: „Мій дім зватиметься домом молитви для всіх народів“? А ви зробили з нього кубло бандюків!» ¹⁸Почули це первосвященники й учителі Закону і стали шукати, як би Його прибрати. Бо вони Його шугалися: уся купа народу була в шоці від Його вчення. ¹⁹А щойно сутеніло, вони щоразу вибиралися за місто.а ²⁰Уранці йдуть вони повз і зирять: смоківниця всохла до самого коріння. ²¹Петрові згадалося, і він каже Йому: «Раббі, зацін: смоківниця, яку Ти прокляв, усохла!»а

²²І Ісус їм у відповідь такий: «Майте віру в Бога. ²³Бо правду кажу вам: хто скаже цій горі: „Піднімися й кинься в море“, і не матиме в серці ні грама сумніву, а віритиме, що те, що він каже, реально стається, у того так і буде. ²⁴Ось чому кажу вам: хоч про що ви молитеся й просите, вірте, що вже отримали, і воно буде ваше.а ²⁵І коли стоїте на молитві, прощайте, якщо маєте на когось зуб, щоб і ваш Отець, Який на небесах, простив вам ваші провини».

²⁷І вони знову прикочують до Єрусалима. Коли Він походжав храмом, до Нього підвалюють первосвященники, учителі Закону та старійшини ²⁸і давай допитуватися: «Якою владою Ти все це твориш? Або хто Тобі дав таку владу, щоб таке робити?» ²⁹А Ісус їм: «Я закину вам одне питання. Відповідайте Мені, і тоді Я скажу вам, якою владою це роблю. ³⁰Хрещення Івана: воно було з неба чи від людей? Ну ж бо, відповідайте Мені!» ³¹Вони почали перетирати між собою: «Якщо скажемо: „З неба“, Він скаже: „То чого ж ви йому не повірили?“

³²А якщо скажемо: „Від людей“?..» Їм було стрьомно перед купою народу, бо всі вважали, що Іван реально був пророком. ³³І вони відповідають Ісусові: «Без поняття». А Ісус їм: «То й Я вам не скажу, якою владою це роблю».