5І от вони прикотили на той бік моря, у край герасинців.а ²Тільки Він вийшов із човна, як одразу з гробниць Йому назустріч нарисувався чувак із нечистим духом. ³Він прописався прямо серед гробниць, і вже ніхто не міг його скрутити навіть ланцюгом, ⁴бо його не раз заковували в кайдани й ланцюги, а він ланцюги рвав, а кайдани розносив у хлам, і ніхто не мав сили його вгомонити. ⁵І постійно, вночі й удень, він зависав серед гробниць і в горах: горлав і різав себе камінням.

⁶Засікши Ісуса ще здалеку, він рвонув до Нього й упав перед Ним ниць ⁷і як заволає на всю горлянку: «Ну шо Тобі від мене треба, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю Тебе Богом: не муч мене!» ⁸Бо Він уже казав йому: «Вимітайся з цієї людини, нечистий духу!» ⁹І Він питає його: «Як тебе звати?» А той такий: «Ім'я мені — Легіон, бо нас вагон». ¹⁰І він конкретно впрошував Його, щоб Він не випер їх із того краю.

¹¹А там біля гори паслося здоровенне стадо свиней. ¹²І вони почали впрошувати Його: «Закинь нас у свиней, щоб ми в них залізли!»а ¹³І Він дозволив їм. Нечисті духи вийшли й вселилися у свиней, і стадо — десь дві тисячі голів — ломанулося з кручі в море, і вони потонули в морі. ¹⁴А свинопаси дали драла й розтрубили про це по місту й по селах. І люди підтягнулися подивитися, шо там таке сталося. ¹⁵Приходять вони до Ісуса й бачать: той біснуватий, який мав у собі Легіон, сидить собі одягнений і цілком адекватний. І їм стало стрьомно.

¹⁶А ті, хто все бачив, розклали їм по поличках, як усе було з біснуватим і що там сталося зі свиньми. ¹⁷І тут вони давай благати Його, щоб Він пішов із їхнього краю. ¹⁸Коли Він уже сідав у човен, той колишній біснуватий почав проситися, щоб Він узяв його з Собою. ¹⁹Але Він не дозволив, а каже йому: «Чеши додому, до своїх, і розкажи їм, скільки всього зробив для тебе Господь і як Він змилувався над тобою». ²⁰І чувак звалив звідти й почав на весь Декаполь розповідати, як багато зробив для нього Ісус. І всі були у відпаді.

²¹Коли Ісус знову переплив човном на той бік, біля Нього зібралася купа народу, а Він був біля моря. ²²І тут підвалює один із голів синагоги на ім'я Яір. Засікає Його й падає Йому в ноги, ²³і просто засипає Його благаннями: «Моя донечка вже на останньому подиху. Прийди, поклади на неї руки, щоб вона зцілилася й жила!» ²⁴І Він пішов із ним. А за Ним сунула ціла тусовка, і всі на Нього тиснули. ²⁵А там була одна жінка, у якої вже дванадцять років не спинялася кровотеча.

²⁶Вона натерпілася капець скільки від цілої купи лікарів, злила на них усі свої бабки, але толку нуль — їй ставало тільки гірше. ²⁷Вона почула про Ісуса, пробилася в народі Йому за спину й торкнулася Його одягу. ²⁸Бо вона собі така: «Якщо хоч до Його одягу торкнуся — і я зцілюся!» ²⁹І тієї ж миті джерело її крові пересохло, і вона відчула в тілі, що зцілена від своєї напасті. ³⁰І Ісус одразу відчув у Собі, що з Нього вийшла сила, обернувся серед народу й спитав: «Хто торкнувся Мого одягу?»

³¹А учні Йому такі: «Ти ж бачиш, як народ на Тебе пре, і ще питаєш: „Хто Мене торкнувся?“» ³²А Він роздивлявся довкола, щоб побачити ту, яка це зробила. ³³А жінка, яка вже шугалася й трусилася, бо знала, що з нею сталося, підійшла, впала перед Ним і виклала Йому всю правду як є. ³⁴А Він їй каже: «Дочко, твоя віра тебе врятувала. Іди з миром і будь здорова від своєї напасті». ³⁵Він ще говорив, коли з дому голови синагоги нарисувалися люди й кажуть: «Твоя дочка померла. Нащо ще смикати Вчителя?»

³⁶Але Ісус пропустив ці слова повз вуха й каже голові синагоги: «Не бійся — тільки вір».а ³⁷І Він нікому не дозволив іти з Собою, крім Петра, Якова та Івана, Якового брата. ³⁸Приходять вони до хати голови синагоги, і Він бачить там повний гармидер: люди плачуть і голосять на повну.а ³⁹Він заходить і каже їм: «Чого ви тут розгалділися й ревете? Мала не вмерла — вона спить». ⁴⁰А вони давай з Нього рофлити. Але Він виставив усіх, узяв із Собою батька й матір дитини та тих, хто був із Ним, і заходить туди, де була дитина.а

⁴¹Він бере дитину за руку й каже їй: «Таліта кум», — що означає: «Дівчинко, кажу тобі, вставай!» ⁴²І дівчинка одразу встала й почала ходити, — їй було дванадцять років. І всі тут же були в нереальному шоці. ⁴³І Він суворо наказав їм, щоб жодна душа про це не дізналася, і звелів дати їй поїсти.