6Він звідти рушив і прикотив на Свій рідний район, а Його учні йдуть слідом за Ним. ²Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. Багато хто з тих, хто Його слухав, був у шоці й такі: «Звідки в Нього все це? Шо це за мудрість Йому дана? І ще такі чудеса робляться Його руками!» ³«Це ж той самий тесля, син Марії, брат Якова, Йосії, Юди й Симона, хіба ні? І сестри Його ж тут, серед нас!» І вони об Нього спотикалися. ⁴А Ісус їм такий: «Пророк ходить без респекту тільки на своєму районі, серед своєї рідні й у своїй хаті». ⁵І Він не зміг там зробити жодного чуда, хіба що на кількох хворих поклав руки й зцілив їх.

⁶І Його реально дивувала їхня невіра. А Він петляв по навколишніх селах і навчав. ⁷І тут Він кличе до Себе Дванадцятьох і почав відправляти їх парами, і давав їм владу над нечистими духами. ⁸Він їх чітко проінструктував: у дорогу нічого не брати, крім самої палиці, — ні хліба, ні торби, ні мідяків за поясом, ⁹а взутися в сандалі; і не натягуйте на себе по дві туніки. ¹⁰І казав їм: «Куди б ви не зайшли в хату, там і зависайте, доки не рушите з того місця.

¹¹А якщо якесь місце вас не прийме й вас там заігнорять, то, коли гаситимете звідти, обтрусіть пил з-під своїх ніг — як свідчення проти них».а ¹²І вони рвонули в дорогу й проповідували, щоб люди покаялися. ¹³Вони виганяли вагон демонів, мастили олією багатьох хворих і зцілювали їх. ¹⁴Про це почув цар Ірод, бо Його ім'я вже залетіло в тренди. І люди такі: «Іван Хреститель воскрес із мертвих — тому в ньому й працюють ці чудодійні сили».а ¹⁵Інші казали: «Та це Ілля!» А ще інші: «Це пророк, як один із пророків».

¹⁶А Ірод, почувши це, гнув своє: «Це Іван, якому я сам відтяв голову, — він воскрес!» ¹⁷Бо саме Ірод послав схопити Івана й закував його в тюрязі — через Іродіаду, жінку свого брата Пилипа, бо він з нею одружився. ¹⁸Бо Іван стабільно казав Іродові: «Не можна тобі мати жінку свого брата». ¹⁹А Іродіада конкретно точила на нього зуб і хотіла його вбити, але не могла. ²⁰Бо Ірод побоювався Івана, знаючи, що він праведний і святий чоловік, і тримав його під захистом. Слухаючи його, він був у повних непонятках — і все одно слухав його з кайфом.а

²¹І ось випав зручний день: на свій день народження Ірод замутив банкет для своєї еліти, воєначальників і топових людей Галилеї. ²²Коли зайшла його донька Іродіада й станцювала, вона капець як сподобалася Іродові й гостям за столом. І цар до дівчини такий: «Проси в мене, що захочеш, — і я тобі дам».а ²³І ще й побожився їй: «Хоч що в мене попросиш — дам тобі, аж до половини мого царства». ²⁴Вона вийшла й питає свою маму: «Шо мені попросити?» А та їй: «Голову Івана Хрестителя». ²⁵І вона тут же мерщій залетіла до царя й попросила: «Хочу, щоб ти дав мені на блюді голову Івана Хрестителя».

²⁶Цареві стало жесть як гірко, але через клятви й гостей за столом він не захотів її відшити. ²⁷І цар одразу послав ката й наказав принести його голову. Той пішов і стяв йому голову у в'язниці, ²⁸і приніс його голову на блюді, і віддав дівчині, а дівчина віддала її своїй мамі. ²⁹Коли Іванові учні про це почули, вони прийшли, забрали його тіло й поклали в гробницю. ³⁰А апостоли збираються до Ісуса й вивалюють Йому все: що вони зробили і чого навчили.

³¹І Він їм каже: «Го — тільки ви самі, окремо, в безлюдне місце, і трохи почильте». Бо туди-сюди сновигало стільки народу, що їм навіть похавати не було коли. ³²І вони на човні звалили в безлюдне місце, самі. ³³Але багато хто засік, як вони відчалюють, і їх упізнали; і люди пішки з усіх міст помчали туди й прибули раніше за них. ³⁴Коли Він вийшов, то побачив купу народу, і Йому стало їх реально шкода, бо вони були як вівці без пастуха. І Він почав навчати їх багато чого. ³⁵Коли вже було пізно, Його учні підвалили до Нього й такі: «Тут глухомань, і вже пізня година.

³⁶Відпусти їх — хай почешуть по навколишніх хуторах і селах і куплять собі якогось хавчика». ³⁷А Він їм у відповідь: «Ви самі дайте їм поїсти». А вони Йому: «Тобто нам піти закупитися хлібом на двісті денаріїв і дати їм поїсти?» ³⁸А Він їм: «Скільки у вас хлібин? Сходіть гляньте». Ті пробили й кажуть: «П'ять. І ще дві рибини». ³⁹І Він наказав їм розсадити всіх тусовками на зеленій траві. ⁴⁰І вони розсілися секторами — по сто й по п'ятдесят.

⁴¹І Він узяв п'ять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив, розламав хліби й давав Своїм учням, щоб вони подавали людям; і дві рибини теж розкинув на всіх. ⁴²І всі поточили й наїлися від пуза. ⁴³А ще назбирали шматків — дванадцять повних кошиків, і риби теж. ⁴⁴А тих, хто заточив ті хліби, було п'ять тисяч мужиків. ⁴⁵І тут же Він змусив Своїх учнів загрузитися в човен і плисти попереду на той бік, до Віфсаїди, поки Він Сам відпускає купу народу.

⁴⁶А попрощавшись із ними, Він подався на гору помолитися. ⁴⁷Настав вечір. Човен був посеред моря, а Він — сам-один на суші. ⁴⁸І Він побачив, як вони з останніх сил пахають на веслах, бо вітер дув їм назустріч. Десь о четвертій нічній варті Він іде до них, крокуючи по морю, і хотів пройти повз них. ⁴⁹А вони, побачивши, як Він іде по морю, вирішили, що це якийсь кріповий привид, і заверещали, ⁵⁰бо всі Його бачили, і їх накрило панікою. Але Він одразу заговорив із ними й каже їм: «Вище голову! Це Я. Не бійтеся».

⁵¹І Він заліз до них у човен, і вітер ущух. А вони всередині були в шоці — просто понад усяку міру, ⁵²бо так і не допетрали, що сталося з хлібами: їхнє серце було закам'яніле. ⁵³Перепливши до землі, вони прибули в Генісарет і пришвартувалися. ⁵⁴Щойно вони вийшли з човна, Його тут же засікли й упізнали, ⁵⁵і давай гасати по всій тій окрузі, і почали тягати хворих на ношах туди, де, як чули, Він був.

⁵⁶І куди б Він не заходив — у села, міста чи хутори, — на ринках викладали недужих і благали Його дати їм торкнутися хоча б китиці Його одягу. І всі, хто Його торкався, зцілювалися.