8У ті дні знову зібралася купа народу, а хавати їм не було чого. Тоді Він підкликав учнів і такий: ²«Мені реально шкода цих людей: вони вже три дні зависають зі Мною, і в них нема чого заточити. ³Якщо Я відпущу їх по хатах голодними, вони дорогою просто відрубаються, а дехто з них прикотив аж здалеку». ⁴Учні Йому відповідають: «Та звідки хтось тут, у цій глушині, візьме хліба, щоб нагодувати оцих усіх до відвалу?» ⁵А Він їх питає: «Скільки у вас хлібин?» Вони такі: «Сім».

⁶І Він велів народові посідати на землю. Тоді взяв сім хлібин, подякував, розламав і став давати Своїм учням, щоб вони роздавали. І вони роздали людям. ⁷А ще в них було кілька маленьких рибок. Він благословив їх і звелів роздати також і їх. ⁸Усі похавали й наїлися досхочу, а шматків, що лишилися, зібрали сім кошів. ⁹А народу там було десь чотири тисячі. І Він їх відпустив. ¹⁰І одразу Він сів зі Своїми учнями в човен і подався в околиці Далманути.

¹¹І тут нарисувалися фарисеї й почали з Ним сперечатися: вимагали від Нього знак із неба — підкидали байт, щоб Його випробувати. ¹²А Він тяжко зітхнув у дусі Своєму й каже: «Ну чого це покоління вимагає знака? Правду кажу вам: цьому поколінню жодного знака не буде дано!» ¹³І Він лишив їх, знову сів у човен і відплив на той бік. ¹⁴А вони забули прихопити хліба — крім однієї хлібини, нічого з собою в човні не мали. ¹⁵І Він їм наказував: «Дивіться в оба: бережіться закваски фарисеїв і закваски Ірода!»

¹⁶А вони почали перетирати між собою, що в них нема хліба. ¹⁷А Він, знаючи це, видає: «Чого ви мусолите, що у вас нема хліба? Ви й досі не врубуєтесь і не допетрали? У вас що, серце задубіло? ¹⁸Маєте очі — і не бачите? Маєте вуха — і не чуєте? І не пам'ятаєте? ¹⁹Ну от коли Я розламав п'ять хлібин на п'ять тисяч, скільки кошиків, набитих шматками під зав'язку, ви зібрали?» Кажуть Йому: «Дванадцять». ²⁰«А коли сім — на чотири тисячі, скільки кошів, доверху повних шматків, ви назбирали?» І кажуть Йому: «Сім».

²¹І Він їм каже: «Ви й досі не догоняєте?» ²²І от вони підвалюють у Віфсаїду. До Нього приводять сліпого й благають, щоб Він до нього доторкнувся. ²³Він узяв сліпого за руку, вивів за село, плюнув йому на очі, поклав на нього руки й питає: «Бачиш щось?» ²⁴Той підвів очі й каже: «Бачу людей — зирю, а вони типу дерева, що ходять». ²⁵Тоді Він знову поклав руки йому на очі, і той напружив зір — і зір повернувся: тепер він чітко бачив усе, навіть удалечині.

²⁶І Він відіслав його додому, сказавши: «Навіть у село не заходь».а ²⁷Ісус з учнями вирушив у села Кесарії Филипової. А дорогою Він питав учнів: «А що люди базарять — хто Я?» ²⁸А вони Йому: «Та хто як: одні — що Іван Хреститель, інші — що Ілля, а ще інші — що один із пророків». ²⁹Тоді Він питає їх: «А ви самі? Хто, по-вашому, Я?» Петро Йому відповідає: «Ти — Христос». ³⁰І Він суворо попередив їх, щоб нікому про Нього не розповідали.

³¹І Він почав навчати їх, що Син Людський мусить багато вистраждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками й учителями Закону, бути вбитим і через три дні воскреснути. ³²І говорив Він про це прямим текстом. Тоді Петро відвів Його вбік і почав Йому вичитувати. ³³А Він обернувся, глянув на Своїх учнів і суворо докорив Петрові: «Геть за Мою спину, сатано! Бо в тебе в голові не Боже, а людське». ³⁴Тоді Він покликав купу народу разом зі Своїми учнями й такий до них: «Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, візьме свій хрест — і го за Мною.а ³⁵Бо хто хоче врятувати своє життя, той його втратить, а хто втратить своє життя заради Мене й Доброї Новини, той його врятує.

³⁶Бо який людині з того толк — загребти весь світ, а свою душу втратити? ³⁷Бо що людина може дати в обмін за свою душу? ³⁸Бо хто соромиться Мене та Моїх слів у цьому перелюбному й грішному поколінні, того й Син Людський соромитиметься, коли прийде в славі Свого Отця зі святими ангелами».