10І тут я бачу ще одного ангела, реально потужного: він спускався з неба, закутаний у хмару, над головою в нього — веселка, обличчя — як сонце, а ноги — як вогняні стовпи. 2У руці він тримав маленький сувій, уже розгорнутий. І ось він ставить праву ногу на море, а ліву — на землю, 3і як гаркне на весь голос — наче лев ричить! А коли він крикнув, сім громів озвалися своїми голосами. 4Щойно сім громів відгриміли своє, я вже збирався строчити. Але тут чую голос із неба: «Запечатай те, що сказали сім громів, і не записуй цього». 5І той ангел, якого я засік, як він стояв на морі й на землі, підняв праву руку до неба 6і поклявся Тим, Хто живе навіки-віків, Хто створив небо й усе, що в ньому, землю й усе, що на ній, і море й усе, що в ньому: часу на розкачку більше не буде!
7А от у дні, коли сьомий ангел подасть голос, коли він ось-ось засурмить, Божа таємниця дійде до фіналу — так, як Він і звіщав це як Добру Новину Своїм рабам, пророкам. 8І голос, який я чув із неба, знову заговорив зі мною: «Чеши й забери розгорнутий сувій із руки ангела, який стоїть на морі й на землі». 9Я підвалив до ангела й кажу, щоб скинув мені маленький сувій. А він мені такий: «Бери й схавай його. У пузі від нього стане гірко, зате в роті він буде солодкий, як мед». 10І я взяв маленький сувій з ангелової руки й заточив його. У роті він був солодкий, як мед, а коли я його ум'яв, у пузі стало гірко. 11І тут мені кажуть: «Тобі треба знову пророкувати про купу народів, племен, мов і царів».