13І дракон став на морському піску. І тут я зирю: з моря вилазить звір — у нього десять рогів і сім голів, на рогах — десять корон, а на головах — богохульні імена. 2Звір, якого я бачив, був схожий на леопарда, лапи в нього — як у ведмедя, а пащека — як у лева. І дракон скинув йому свою силу, свій престол і здоровенну владу. 3Одна з його голів була ніби зарізана насмерть, але ця смертельна рана загоїлася. І вся земля була в шоці й поперлася за звіром. 4І вони вклонилися дракону, бо він дав звірові владу, і вклонилися звірові, такі: «Хто на рівні з цим звіром? І хто взагалі здатен з ним воювати?» 5І йому дали пащу, яка несла пафосні понти й богохульства, і дали йому владу орудувати сорок два місяці.
6І він роззявив пащу, щоб поливати Бога богохульствами: обливати брудом Його ім'я і Його оселю — тих, хто живе на небі. 7І йому дали замутити війну зі святими й узяти над ними верх, і дали йому владу над кожним племенем, народом, мовою і нацією. 8І вклонятимуться йому всі, хто живе на землі, — кожен, чиє ім'я не вписане в книгу життя Ягняти, заколеного від заснування світу. 9Є в когось вухо? Хай слухає. 10Кому світить полон — той у полон і почеше; кому світить загинути від меча — той від меча й загине. Ось де святим треба витривалість і віра.
11І я засік ще одного звіра, який вилазив із землі. У нього було два роги, як у ягняти, а базарив він, як дракон. 12Він юзає всю владу першого звіра прямо перед ним і змушує землю та всіх, хто на ній живе, вклонятися першому звірові, у якого загоїлася смертельна рана. 13І він робить нехилі знаки: навіть вогонь із неба на землю зганяє просто на очах у людей. 14І він розводить тих, хто живе на землі, тими знаками, які йому дали робити перед звіром: каже мешканцям землі зробити зображення звіра, який отримав рану від меча — і ожив. 15І йому дали вдихнути подих у зображення звіра, щоб зображення звіра ще й заговорило і влаштувало так, щоб усіх, хто не вклониться зображенню звіра, вбивали.
16І він робить так, щоб усім — і дрібноті, і шишкам, і багатіям, і голоті, і вільним, і рабам — ставили мітку на праву руку або на лоб, 17і щоб ніхто не міг ні затаритися, ні щось толкнути, хіба тільки той, хто має мітку — ім'я звіра або число його імені. 18Ось тут потрібна мудрість. У кого голова варить — хай вирахує число звіра, бо це число людини, і його число — шістсот шістдесят шість.